Інтерв'ю з главою Ощадбанку. Перелом настав, коли банківськими ліцензіями перестали торгувати — Андрій Пишний

Успішний банківський менеджер — про те, як перетворив радянський рудимент Ощадбанк у класичний ринковий прибутковий інструмент, про відхід із банку і життя після нього — в інтерв'ю журналу НВ.

Служили два товариші, Леонід Остальцев і Андрій Пишний. Перший — на сході України, у національних збройних силах, які стримували натиск ворога, що довго прикидався братом. Другий очолив найстаріший державний банк, який прикидався банком, а насправді був чорною касою олігархії, що безоплатно дотувала свої підприємства і партійні потреби.

Звідси і результат: на 2014 рік Ощадбанк — лідер з обсягу проблемних позик, 96% усього кредитного портфеля за великими компаніями, бізнес-корпораціями, частина з яких скресла, розорена, анексована, бенефіціари в бігах, у судах, у боргах. Малий і середній бізнес не кредитувався Ощадбанком зовсім. За іпотекою й автокредитуванням ходили куди завгодно, але не в Ощад.

І от динозавр банківського сектора вперше у своїй історії став лідером іпотечного кредитування (частка на ринку 35%) і № 2 в автокредитуванні (частка 27%). За половину поточного року Ощадбанк видав 1 млрд грн автокредитів (2,2 тис. автомобілів). За весь 2017-й — 333 автокредити на суму 120 млн грн.

Із 2015 року пасиви 186 тис. підприємців мікро-, малого та середнього бізнесу збільшилися в Ощаді з 4,7 млрд грн до 26 млрд грн.

Один із цієї армії рядових і сержантів українського бізнесу — Леонід Остальцев, засновник піцерії Veterano Pizza і групи компаній Veterano Group, пригощає у своєму флагманському закладі Пишного і журналіста НВ чим бог послав. А того вечора бог послав піцу пепероні (томатна основа, моцарелла, салямі, стручковий перець) і піцу Чотири сири (моцарелла, пармезан, горгонзола, рікота, томатний сік) і еспрессо.

Не чекаючи страв, починаю нашу розмову.

НВ: А як ви познайомилися?

Остальцев: Нас познайомила спільна знайома. Вона представила мені Андрія і каже: ось Андрій Пишний, він голова Ощадбанку. Я кажу: раз ти голова, значить, у тебе є мізки. Ми з ним спілкувалися дві години. У мене досі в телефоні є позиції, які я собі записав, що мені потрібно зробити у бізнесі.

Пишний: Його приклад був дуже цікавий. Воював. Повернувся звідти з розумінням, що потрібно будувати нове життя, нову країну, потрібно себе перевинайти. Ось цей сам собою ветеранський бізнес — дуже крута концепція.

Остальцев: Я почав із піцерії у підземному переході з Дімасиком. Он Дімасик сидить (за барною стійкою сидить Дмитро Терещенко, помічник Остальцева). Сьогодні у нас 11 піцерій, здебільшого за франшизою, 9 кав’ярень, охоронна компанія і ще якісь дрібнички, кондитерська. Але загалом у нас є концепт, який працює, це франшиза Veterano Pizza доставка. За час карантину ми відкрили ще дві піцерії: Київ та Івано-Франківськ. Я цьогоріч мав закрити всі свої кредитні зобов’язання без винятку. Хотів взяти в Ощаді 250 тис. грн на ремонт он тієї зали й кухні. Але коронавірус сказав: «Зажди». Щоправда, я все одно взяв кредит на оборотку. У мене був вибір: закритися і не платити оренду або запустити свою доставку. Оренда щомісяця мінус 200 тис. грн. Ми переговорили з орендодавцем, нам дали знижку. Це круто, але 500 тис. усе одно мав віддати.

НВ: Ось ви обидва згадали нову Україну, нову країну. А чи є у вас відчуття, що зараз відбувається швидкий відкат до старої України? Ось, наприклад, нинішня новина [зустріч відбулася 29 липня]: «Генеральний прокурор Ірина Венедиктова призначила колишнього генпрокурора Святослава Піскуна своїм радником». Це бува не ознака відкату назад?

Остальцев: Я ідеаліст, але без ілюзій. Так говорив [35-й президент США Джон ] Кеннеді, мені подобається цей вислів. Ніколи не буває рухів тільки вперед. Чи відкочуємося ми зараз? Так. Завдання у тому, щоб цей відкат був мінімальним із можливих. Я не вірю, що за п’ять років ми все можемо змінити. Де ми візьмемо нових людей? Нас одиниці, які готові змінювати себе. А тепер спробуй змінити державу. Може, в Андрія своя позиція.

Пишний: Я не думаю, що ми повернемося. Але з багатьма речами я не можу погодитися. Я, перед тим як сюди приїхати, теж побачив цю новину. І от запитання: навіщо? Напевно, на нього має відповісти генеральна прокурорка. Можливо, потрібна професійна людина. Але, з огляду на резонанс, — навіщо?

НВ: Добре, повернемося до наших баранів. Ощадбанк виграв у міжнародному комерційному арбітражі суд у справі кримських активів банку, йдеться майже про півтора мільярди доларів. Де гроші?

Пишний: Ми перемогли росіян, отримали рішення, яке набуло чинності. Росіяни, ясна річ, його оскаржили. Зараз йде процедура арбітражного операційного оскарження. Нараховується щоденна пеня $100 тис. на загальну суму $1,3 млрд. Показовим є те, що відповідальність за це покладена не на окремих фізичних чи юридичних осіб, а на суверена. Міжнародний комерційний арбітраж ухвалив, що саме Російська Федерація несе відповідальність за ті дії, внаслідок яких ми втратили власність. Але я думаю, це історія на роки. Я чекаю можливості, коли команда Ощадбанку — я це буду чи не я — зможе з наглядовою радою предметно обговорити покроково всі наші дії. Це пов’язано і з вельми серйозними фінансами і ризиками. Гра варта свічок. Сподіваюся, у нового керівництва Ощадбанку вистачить волі продовжити процес. Процес резонансний, недешевий, ми наближаємося до $1,5 млрд з урахуванням пені, що набігла. Всі наші судові витрати за рішеннями суду покриваються за рахунок Російської Федерації. Це приблизно $2 — 3 млн.

НВ: Перейдемо від грошей віртуальних до грошей відчутних. Банківський бізнес. Коли ти очолив Ощадбанк у 2014 -му, це був найгірший із гірших часів. Анексія Криму, початок війни на сході України. Водночас сектор величезний — 180 банків, але навіть у мирному 2013-му заробив прибуток лише 1,4 млрд грн ($175 млн). Для порівняння: у 2019 -му 75 українських банків зібрали прибуток 59,6 млрд грн ($2,3 млрд). Який мав вигляд банківський ринок шість років тому зсередини?

Пишний: Було тривожно. Ніхто нічого не розумів. Таке враження, що ми втратили береги, зірвало щоглу, в нас пробоїна нижче за ватерлінію.

НВ: Давай без віршів.

Пишний: Ні-ні, пробоїна, це не метафора. У 2014 році відтік депозитів у Ощадбанку -200−300 млн грн на день, це на такому ж рівні, як у Привату, Дельти тощо. Це був абсолютно непідготовлений для складних викликів сектор. Практично повна відсутність банківського нагляду, фінансового моніторингу. Вони дозволяли навіть не замислюватися тоді над бізнес-моделлю. Просто збираєш гроші. Розподіляєш гроші. А там розберемося. І так розбиралися, що зрештою 100 банків із ринку вийшло. Я думаю, що перелом настав тоді, коли банківськими ліцензіями перестали торгувати. Зараз, щоб створити свій банк, ти маєш захистити бізнес-модель. На якому ринку працюватимеш? Як виглядатиме система внутрішнього контролю? Де твої джерела капіталу? Це питання, які потребують експертизи. Коли зачастили новини, що в низці банків введено тимчасову адміністрацію, банкіри один за одним почали здавати ліцензії. А коли банки починають здавати ліцензії, це означає, що прийшло усвідомлення нових реалій. 180 банків  це була неадекватна ситуація. І все це одночасно вибухнуло. Це те, що я називаю ідеальний шторм.

НВ: Зараз, не в присутності Льоні буде сказано, у банків грошей багато. Дуже багато.

Остальцев(пожвавився) І скільки бабок в Ощаду? Я теж хочу знати цю цифру.

Пишний: 29 липня залишки на коррахунках (всіх українських банків)  56,6 млрд грн, обов’язкові резерви  51 млрд грн. Але це ще не все. Депозитні сертифікати. А вони бувають двох видів: овернайт і термінові, двотижневі. Так от, у депозитних сертифікатах  91 млрд грн.

Остальцев: Б … ть! 200 млрд грн заморожено. А кредит не дають.

Пишний: Багато живих грошей. Банки за три роки серйозно підросли в управлінні ризиками, перейшли на міжнародні стандарти. І тепер ми вимагаємо від позичальника деталізації його бізнес-моделі. Коли ми починаємо це все їм (підприємцям) викочувати, отримуємо приблизно таку ж реакцію, яку отримали щойно від Льоні.

Остальцев: Сьогодні, щоб видали гроші, компанія або людина мають бути казковими персонажами, з ідеальною кредитною історією, з ідеальною бізнес-моделлю. П’ятий рік війна! Про яку, на хрін, позитивну історію можна говорити? Таких не існує.

Пишний: Я, коли цікавлюся таким речами, завжди ставлю запитання [менеджерам, відповідальним за рішення про видачу кредиту]: чому ми не можемо видати більше кредитів? Мені викочують отакий список відповідей. Я відповідаю: але якщо не кредитувати такий малий бізнес, то тоді кого ж кредитувати? Банк теж іноді заносить. Зараз, зрозуміло, все сповзе вниз через корону. Я, наприклад, досі не звик працювати дистанційно. І щиро скажу, я не розумію, як банк може працювати у дистанційному режимі.

НВ: Але ми до цього йдемо. Закриваються відділення, банкінг йде в online.

Пишний: Можливо, я вже ретроград.

Остальцев: Старенький уже (сміється).

НВ: Насправді колись консервативний держбанк продемонстрував диво модернізації. У 2014 року 80% банківських операцій Ощад відбувалося через філії, яких було близько 6 тис., у лише 20% через віддалені канали. У 2020-му  тільки 13% усіх фіноперацій Ощаду відбуваються через дещо більше 2 тис. відділень банку, все інше online.  

Пишний: Відеоконференції, скайп, zoom  я все це розумію. Але я так не можу. Коли я телефоную членам правління (через відеозв'язок), а вони у футболках сидять. Я питаю: «Ти в шортах?» — Він відповідає: «Ой, краще вам не бачити». Я вважаю, це неефективно.

НВ: Рухаємося далі в банківському бізнесі. Іпотека й автокредитування. Ощадбанк в обох номінаціях став найбільшим. Уже в першому півріччі, й це у період карантину, ви видали понад 500 іпотек на суму понад 276 млн грн, торік  1.142 іпотечні кредити на суму 555 млн грн. Тепер Ощадбанк № 1 за іпотекою, а ще недавно вас тут взагалі не було. Катерина Рожкова, заступник голови правління НБУ, каже, що з четвертого кварталу почнете видавати всім бажаючим іпотеку під 10% річних. Що, до речі, теж чимало.

Пишний: Що для тебе важливіше  10% сьогодні й, можливо, за рік перегляд відсоткової ставки до рівня, який ти зовсім не контролюєш, або підписати договір, який дозволить тобі планувати твій бюджет і фіксовану ставку на 20 років під 13,99%? Запитай вдома у дружини. Це ж сімейне рішення.

НВ: Мені взагалі-то більше подобається 9% річних.  

Остальцев: Я за 5%.

Пишний: 13,99%  це сьогодні найнижча ставка. Це дозволило нам видати понад 500 іпотечних кредитів із початку 2020 року. Я нагадаю: ми три місяці сиділи у глибокому карантині.

Остальцев: Ну, слухай, 14% річних на житло  це на даному етапі теж нормально. Хоча, звісно, і 10% річних  це багато, якщо врахувати, що у сусідів 3−4%. Я живу з мамою. Я і є той середній клас, на який іпотека розрахована. Мене не влаштовує радянська історія: коли я зароблю, тоді й куплю.

НВ: Ось коли я їхав сюди на зустріч, дивлюся на монітори обмінників: євро коштує 32 грн, долар рухається до 28 грн. Девальвація. За нею зростання інфляції. Про низькі відсотки можна забути?

Пишний: Девальвація зазвичай починає впливати на перетікання коштів у нерухомість, у коштовні придбання. А інфляція  це один із факторів, що визначають вартість ресурсів. Беручи до уваги, що облікова ставка знизилася (до 6%), центробанк дає довгострокове рефінансування, ми розглядаємо їх як джерело фондування (залучення ресурсів). А значить, здебільшого облікова ставка визначатиме вартість кредиту рефінансування. Тож я б не розглядав ці коливання як щось екстремальне.

НВ: Зазначу: йдеться про коливання курсу гривні на 10% усього за три дні.

Пишний: Ми будь-яке коливання курсу починаємо сприймати як катастрофу. Курс зміцнився  все погано. Курс ослаб  ще гірше. Не дай боже, курс повернувся на колишній рівень  знову: жахливо. Тож я не бачу нічого екстраординарного.

НВ: Зараз покажу. Банківські метали рекордно дорожчають. Сім років золото трималося у межах $1−1,4 тис. За тройську унцію (31,1 г). І тут менше ніж за рік-історичний максимум, понад $2 тис. Це ознака чого?

Остальцев: Я прям на лекції зараз. Повільніше, записую.

Пишний: Це ознака того, що золото завжди зміцнюється, коли є турбулентність, помножена на невизначеність. Коли експерти кажуть: є ймовірність, що американський долар втратить статус пріоритетної валюти, а на фондовому ринку спостерігаємо ралі, люди не розуміють, що буде далі. Ми ніколи не були в такій ситуації. Ми розуміємо, що центробанки наповнюватимуть економіку грішми. Вони не дадуть економіці остаточно лягти. Але чи зможуть вони впоратися з наслідками? А золото  завжди золото. Це наслідок корони. Багато економік відчули неймовірні й непрогнозовані наслідки. В усіх викликає острах загрози другої хвилі COVID-19. Відкриватимуть кордони або не будуть? Починаються розмови про економічний націоналізм, про протекціонізм, перегляд усіх торгових відносин, тарифів, мит. Це вплине на політичні процеси. Тривожно все це. Ми можемо закрити економіку.

Остальцев: Я насправді все це теж бачу. Чим гірша економічна ситуація у людей, тим більше починається історій на підставі націоналізму, радикалізму.

Пишний: Запитай у нього, він переживе ще один карантин?

НВ: Льоня, Андрій запитує, чи переживеш ти ще один карантин.

Остальцев: Так. Буде важко і, найімовірніше, доведеться відмовитися від цього приміщення, у яке я вклав купу грошей. Але ми з Дімою вже порахували, що в разі необхідності для виживання у кризовій ситуації, можливо, доведеться частину втратити. Величезна кількість закладів уже закрилася, дуже багато змінили формат, багато докредитувалося. І ще невідомо, чи врятують їх ці гроші. У мене варіантів немає  тільки вперед.

НВ: Льоня вже описав свої плани на майбутнє. А ти, Андрію?

Пишний: Нині я очолюю правління Ощадбанку, розуміючи, що є труднощі з імплементацією рішення наглядової ради за результатами конкурсу (в червні Печерський суд заблокував призначення Сергія Наумова головою правління Ощадбанку за позовом директора одного з департаментів Укргазбанку Геннадія Хелемського). Я для себе прийняв рішення рухатися далі. Дотепер банк заповнює все моє життя. Я не встигав стежити навіть за порами року. Я заборгував собі за ці шість років понад 200 книг. Мені потрібно прочитати 200 книг і одну написати. Але якщо ти запитуєш, чи йду я на пенсію, — ні, не йду. Мені тільки 45.

НВ: Приблизно у 2007 році ти, Андрію, став втрачати слух. Тепер у тебе I ступінь глухоти. Це найлегша ступінь. Тим не менш. Скільки в Україні людей із подібного штибу патологією?

Пишний: Ти ставиш цікаве запитання. Я звернувся у Держстат і в Міністерство охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров’я відправило мене в Держстат, а Держстат  у Міністерство охорони здоров’я. Звернувся в УТОГ (Українське товариство глухих), вони говорять, у нас зареєстровано понад 100 тис. А потім я почав копати і побачив статистику росіян. У них це питання глибше опрацьовано. Вони вивели показник 8−9% від чисельності населення, це кількість людей, що мають ту чи іншу втрату слуху. Жестова мова в деяких країнах Європейського союзу є обов’язковою для вивчення усіма держслужбовцями. Але я пішов іншим шляхом. Я не зможу тебе навчити жестовій мові. Я не зможу друзів навчити жестовій мові. Я муситиму позбутися кар'єри. Я був до цьому не готовий. Я почав шукати можливість учитися читати з губ. Я знайшов викладача в інституті отоларингології. Рік практично щоранку я їздив туди і займався. З губ можна прочитати від 12 до 14 звуків за ідеальної артикуляції. Все інше  робота мозку. Мені потрібно було набрати базу даних різних артикуляцій, мімік, слів, контекстів і розкласти це все в голові. Мені потрібно було перевинайти ту модель, яка б дозволила мені потім не обнулити моє життя. І я не обнулив його.

НВ
07.08.2020