"Світ не був готовим до такої війни всередині Європи". Як ОПК балансує можливості

Український ВПК з кожним роком розвивається швидшими темпами, долаючи нові виклики. Однак наразі Україна не може обійтись без допомоги міжнародних партнерів та західного озброєння. Який стан українського ВПК, з якими викликами стикається військово-промисловий комплекс і наскільки він наразі може забезпечувати Збройні сили України?

Про це під час ЕП-чату за підтримки Ощадбанку поговорили представники влади, бізнесу та фінансових установ: радниця заступника Міністра оборони, волонтерка Богдана Ярова, директорка з розвитку ПрАТ НВО "Практика" Юлія Висоцька, директор компанії Skyeton Роман Княженко, заступник голови правління Ощадбанку, відповідальний за корпоративний бізнес, Юрій Каціон.

Про тонкощі використання західного озброєння 

Нині у зоні ведення бойових дій Україна має найбільше саме західного озброєння. Загалом, можна сказати, що в Україні є зброя різних країн, а також присутнє українське та радянське виробництво. 

Однак це досить складно з точки зору обслуговування цієї техніки, зауважила радниця заступника міністра оборони Богдана Ярова. Вона пояснила, що до кожної техніки є інструкція з використання, і цю техніку, до прикладу, потрібно обслуговувати тільки тими мастилами, які вказані в цій інструкції. 

“Також складність в тому, що одна бригада навчилась працювати на одному озброєнні, інша – на іншому, і коли вони змінюються, важка техніка не пересувається, а залишається…Легче навчити людей працювати на чомусь одному, ніж на всьому”, – додала Ярова.

Водночас є і плюси у наявності різної техніки – противник не може очікувати застосування якоїсь певної техніки і не може до цього звикнути. Однак важливо розуміти, що противник теж вчиться і не треба недооцінювати його, наголосила радниця заступника міністра оборони. 

На думку представників компаній-виробників, у роботі з партнерами треба виділити важливу тезу: “Постачайте нам те, що ми не можемо виробляти самостійно і у такій кількості за ті строки, які нам потрібні”. 

Виробництво вітчизняного озброєння: чи може Україна самостійно виготовляти продукцію 

Директор компанії-виробника безпілотних авіаційних систем Skyeton Роман Княженко зауважив, що компанія вже може закрити той клас озброєння, на якому спеціалізується, повністю і навіть більше. 

“На початку повномасштабної війни у нас не вистачало потужностей, і влада заміщала цю нестачу імпортними виробами. Зараз ситуація вирівнюється. Але зараз відчувається, що нам не вистачає коштів”, – зазначив Княженко. 

Він розповів, що є “гарна система в НАТО”, яка описує класи БпЛА – на яку дальність вони повинні працювати, з якими задачами справлятися тощо. І от ця система класифікує літаки за розміром і дальністю. 

“Ми повинні прийти до такої системи, НАТОвська система непогана, але вона потребує адаптації до наших реалій. Ми повільно йдемо до того, щоб у нас не було умовно 400 виробів, 400 людей з унікальним досвідом, який не можна передати і застосувати в іншому випадку”, – зауважив директор компанії Skyeton. 

Княженко сподівається, що Міністерство оборони дійде до подібного розподілення по класам, прибере те, що працює гірше, обере кращого виробника  у своєму класі. 

Зі свого боку представниця Міноборони зазначила, що Україна наразі дійсно працює над процесом уніфікації. 

“Зараз дійсно вже йде процес уніфікації та виділення тих засобів, які будуть використовуватись у зоні ведення бойових дій. Вони будуть модифікуватися та розвиватися. Зараз це пошук єдиної системи”, – наголосила Ярова. 

Директорка з розвитку ПрАТ “НВО Практика” Юлія Висоцька наголосила, що загалом виробляти щось нове в світі скрізь важко. Але в Україні складність полягає в тому, що зазвичай немає фінансування саме на розробку. Тобто, всі розробки, особливо приватні виробники, мають виробляти за свій рахунок. 

Висоцька зазначила, що наша країна працює ще за стандартами Радянського Союзу, по ДСТУ, і як виявилось, вимоги українських випробувань значно жорсткіші, ніж НАТОвські. 

“Як показала практика, наша техніка часто є більш стійкою та придатною до війни, ніж іноземні аналоги”, – наголосили у ПрАТ “НВО Практика”.

За словами Юлії Висоцької, ще одна проблема полягає у постачанні компонентної бази: “Світ не був готовим до такої війни всередині Європи, і певних компонентів, особливо специфічних, немає в такому об’ємі. Тобто, ми виробляти можемо більше, але компонентів у тому обсязі, який необхідний, немає”.  

Богдана Ярова також відмітила, що перед всім світом постала, наприклад, проблема нестачі пороху. 

На початку великої війни Україна зіштовхнулась з проблемою, що була законтрактована певна кількість продукції, яка прийша пізніше, ніж та сама продукція, законтрактована всередині країни. 

“Щодо виробництва всередині країни, особливо тієї техніки, яка є розхідною, витрачається у великій кількості – це в першу чергу про незалежність. Коли почалась війна, ми стали абсолютно залежними від того, чи дадуть нам озброєння. Повинен бути критичний перелік того, що у нас має бути своє”, – вважає Княженко. 

Радниця заступника міністра оборони також наголосила на важливості підтримки української економіки. 

“Якщо ми хочемо, щоб наша економіка зростала, створювати робочі місця, платити податки в бюджет, щоб курс долара був більш-менш нормальним, ми маємо розвивати своє виробництво, підтримувати вітчизняного виробника”, – зазначила вона. 

За словами Ярової, наразі імпортувати те, що можна виробити в Україні, – це вкрадати у своїх громадян під час війни робочі місця і втрачати податки. Основне має вироблятися на території України. 

На противагу цьому є ще один важливий аспект – можливість експортувати українське озброєння. 

“Безпілотники – це буде перша категорія, для якої мають відкрити експорт. Звісно, для того, чого не вистачає, ніхто відкривати експрот не буде, а для того, що є у надлишку, треба відкривати експорт і давати можливість компаніям отримати валютну виручку, вкладатись у своє виробництво, розширюватись, модернізуватись і робити високотехнологічний товар”, – наголосила Богдана Ярова.

На думку директора компанії “Українська бронетехніка” Владислава Бельбаса, відкриття експорту є політичним питанням. 

“Ніяких регуляторних обмежень на експорт зараз нема. Стримується він відмовою в наданні індивідуальних ліцензій на кожну конкретну операцію. І я вважаю, що це треба змінювати, принаймні в тих індустріях, де реально існує надлишок потужностей”, – наголосив він. 

Водночас Бельбас наголосив, що спочатку важливо зрозуміти, чому країна не купує той надлишок продукції, яка є у компаній – через відсутність потреби чи через нестачу коштів. 

Звісно, треба розуміти, чи ми не купуємо цей надлишок через те, що у нас нема на це коштів. Тоді треба шукати варіанти фінансування. До речі, хорошим виходом в такій ситуації може бути пряме зовнішнє фінансування внутрішнього виробництва, про яке зараз активно говориться. Але якщо ж ми не купуємо продукцію, тому що забезпечили потребу і в цьому нема необхідності, то тоді спокійно можна дозволяти експорт”, – вважає директор “Української бронетехніки”. 

«Якщо такий експорт буде дозволено, то, при наявності експортного контракту, банки зможуть фінансувати виробників ОПК по таких контрактах без застави, під гарантію Експортно-кредитного агентства», - додав Юрій Каціон, заступник голови правління Ощаду.

Крім цього, за словами Юлії Висоцької, важливо також говорити про експорт всередині країни – щоб іноземні партнери купували в Україні для України. 

Тернистий шлях постановки на озброєння

Загалом є кілька основних причин, чому постановка української продукції на озброєння – це тернистий шлях. 

За словами Висоцької, одна з таких причин криється у пострадянському надбанні та в тих самих нормах, важких випробуваннях, яке має пройти озброєння. На прикладі бронетехніки – потрібно пройти близько 300 методик випробувань, щоб поставити на озброєння один зразок. І на це потрібен час – приблизно місяців дев’ять.

На думку директора компанії “Української бронетехніки” Владислава Бельбаса, один з найбільших викликів сьогодні – це бюрократія.

“Наприклад, ми сьогодні стикнулися з тим, що деклароване спрощене поставлення на озброєння військової продукції не працюють зовсім. «Українська бронетехніка» зараз в процесі поставлення на озброєння 120-мм артилерійських мін, і бачимо, що об’єм випробувань за спрощеною процедурою є більшим, ніж був під час державних випробувань за звичайною процедурою до повномасштабного вторгнення. І ця бюрократія, затягування, незрозуміла гонка всередині – це головна проблема”, – наголосив він. 

Ще одна проблема – необхідність залучення великих коштів на розробку продукту. За словами директора Skyeton, компанія витрачає на розробку продукту від 1 до 5 мільйонів доларів. Відповідно, виробник розраховує на те, що цей продукт потім буде продаватися сотнями, тисячами і так далі. Однак наразі, через закритий експорт, цього не відбувається. 

“Тобто зараз ця розробка вже з самого початку збиткова”,  констатував Княженко. 

Проблема з фінансуванням підмітив і Бельбас. За його словами, всі розробки можна робити лише з власного прибутку. 

“Маючи прибуток менше 2% за підсумками минулого фінансового року досить складно похвалитися значущими інвестиціями”,  додав директор “Української бронетехніки”. 

Проблема фінансування та кредитування

Юлія Висоцька наголосила на тому, що проблема усіх підприємств в тому, що для вітчизняних виробництв потрібен великий об’єм коштів, і часто немає таких обігових коштів. Ба більше, у виробників немає навіть заставного майна для того, щоб отримати кредитування для достатнього фінансування саме обороту. 

“Я розумію, що може не вистачати обігових коштів, і тут вже повинна включатися банківська система. Для цього ми і говоримо про державні гарантії, яких для виробника зброї, який приходить в банк, буде достатньо, щоб отримати кредит”, – зі свого боку зазначила представниця міністерства Оборони. 

Крім цього, Висоцька виділила важливість для підприємств мати довгострокові контракти. 

“Якщо у нас є навіть маленький провал, навіть місяць простою, у нас зразу злітає бронювання (працівників – ЕП), немає за що платити заробітну плату тощо”, – додала вона. 

Заступник голови правління Ощадбанку Юрій Каціон наголосив, , що нині спроможність виробників дозволяє виробляти продукції вже на понад 800 млрд грн на рік, до прикладу. Але можливості бюджету обмежені до 350-400 млрд грн фінансування. Тож постає питання: Хто зможе забезпечити інші 400 млрд? Вся банківська система не зможе цього зробити.

Водночас ця проблема може бути вирішена в тому числі через розширення кола замовників. “Наші громади за рахунок своїх бюджетів також могли б виступати замовниками продукції оборонно-промислового комплексу”, - додав він.

“Мене тішить, що ми розмовляємо однією мовою з урядом, банками та виробниками, і всі розуміють проблематику, і що саме треба робити для забезпечення фінансування”, – додав Юрій Каціон. 

Він зазначив, що банки і в попередні роки фінансували оборонку. Однак історично це було більше про виробництво державними компаніями. 

“Державні компанії завжди були забезпечені можливістю отримати фінансування через механізм державних гарантій. Однак це дуже довготривалий процес погодження, який займає майже рік, і не всі туди можуть потрапити і дійти до кінця, щоб отримати це фінансування”, – зазначив заступник голови правління Ощадбанку. 

Натомість приватні виробники раніше були позбавлені можливості отримати державну підтримку. “Наразі приватні виробники середнього розміру з виручкою до 50 мільйонів євро на рік вже можуть отримувати кредитування від банків за механізмом державних портфельних гарантій”, – зауважив Юрій Каціон. 

Водночас він додав, що механізм здешевлення кредитів ще перебуває на стадії доопрацювання. “Однак я не думаю, що це настільки проблематичне питання. Адже вартість відсотків входить в ціну продукції, а питання відсутності забезпечення для приватних компаній було одним з головних бар’єрів доступу банківського фінансування”, – зазначив представник Ощадбанку. 

“Що для банку головне – це джерело повернення кредиту. Контракт на постачання продукції – для нас вже гарантія, що ви майже точно виробите цю продукцію, отримаєте розрахунок за неї, і ми повернемо кредит. На жаль, ми не можемо фінансувати розробки”, – пояснив Юрій Каціон. 

Заступник голови правління Ощаду також наголосив, що банк усвідомлює військові ризики, наприклад, що заставне майно підприємства може бути знищене, але не бере їх до розрахунку при ухваленні рішення про надання кредиту.

https://www.epravda.com.ua/cdn/cd1/2024/opk_balansuie_mozhlyvosti/