Блакитний океан електроенергетики: Як посилити власну енергонезалежність і отримати з цього прибуток
Інтерв'ю
Хто і чому має рятувати українську енергетику.
Що потрібно робити для зменшення дефіциту електроенергії - знають зараз всі українці, тим більше всі гравці енергетичного ринку і його стейкхолдери. Потрібно посилювати захист на об'єктах генерації та розподілу, відновлювати все, що можна відновити, будувати нові потужності. Основні зусилля сконцентровано на побудові розподіленої генерації, самозабезпеченні бізнесу і домогосподарств електроенергією і теплом. Утім, якщо розраховувати на приватні інвестиції, то варто акцентувати не лише на короткострокових цілях (заміщення дефіциту), а й на довготермінових цілях і рентабельності таких інвестицій.
До повномасштабного вторгнення енергомікс України виглядав наступним чином: атомна енергетика — 55,1%, теплова енергетика — 29,3%, гідроенергетика — 6,7%, альтернативні джерела — 8%. Частка державної генерації сягала 70% у загальному обсязі виробленої електричної енергії. Війна внесла суттєві корективи: недоступною є частина атомних потужностей, зруйновано теплову генерацію, зазнала значних втрат гідрогенерація. Максимальна централізованість енергосистеми довела свою перевагу під час синхронізації з ENTSO-E на початку вторгнення, але виявилась вразливою в умовах тривалої повномасштабної війни. Розбудова розподіленої генерації, крім зниження вразливості до ракетних обстрілів, також сприятиме зменшенню частки державної власності в генерації, що суттєво прискорить лібералізацію енергоринку. А також полегшить балансування енергосистеми, згладжуючи піки споживання через власне виробництво для підприємств, громад, домогосподарств.
То хто ж має докласти для цього власних зусиль?
Приватний бізнес
Ключову роль у розбудові децентралізованої генерації має зіграти саме приватний капітал. Адже зараз немає альтернативи забезпеченню стабільного енергопостачання, крім як побудувати власну генерацію. А для ухвалення такого рішення бізнес має побачити тривалу економічну доцільність таких проєктів.
Перший зиск — стабільність енергопостачання. Тут нічого пояснювати не потрібно, всі витрати вже прораховано кожним бізнесом для себе.
Другий зиск — зниження вартості енергоресурсів, які споживатимуться компанією. Зараз тариф на електроенергію для бізнесу з урахуванням розподілу і передачі вже сягає 8 — 10 грн за кВт. При цьому будь-яка електроенергетична установка, яку можна встановити на підприємстві, буде виробляти електроенергію за ціною не вище 5 грн. Вдвічі дешевший ресурс для компанії стає вигідним капіталовкладенням.
Третій зиск — інвестиційні проєкти для продажу електроенергії в мережу. За умови залучення банківського фінансування у валюті такі проєкти мають окупність від 4−5 років для сонячних електростанцій до 6−8 років для вітрових електростанцій. Рентабельність тут варіюватиметься залежно від обсягу власних вкладених коштів при залученні кредиту. Завдяки урядовій програмі в гривні такий кредит можна отримати під 13,5% на перший рік. У валюті відсоткова ставка надається в межах 6−7%.
Четвертий зиск — перспектива розширення ринку збуту електроенергії. Коли покриється поточний дефіцит енергосистеми, відкриються інші вікна можливостей: розширення обсягів експорту до ЄС, зростання власного споживання країни через відновлення промислових підприємств (їхня частка в загальному обсязі споживання до початку повномасштабної війни перевищувала 40%), подальша відмова від викопного палива, повний перехід автомобільної галузі на електродвигуни тощо.
Населення
Сонячні панелі на будинках і навіть балконах квартир у багатьох країнах Європи давно є усталеною практикою. І не лише через екологічність такої енергії, але й через економічну доцільність. Ухвалене цього року законодавство, яке дає приватним особам можливість продавати залишки електроенергії в мережу, відкрило й для українців такі можливості. Отже, визначаючи спосіб самостійного енергозабезпечення, зважайте як на можливість додаткового доходу у такий спосіб, так і на перспективу введення ринкових тарифів з часом. Після асоціації України з ЄС це точно має статись, тож сьогоднішні інвестиції в, наприклад, сонячні панелі точно окупляться. Тим більше, що завдяки урядовій програмі, для приватних будинків площею до 250 кв. м за вартості проєкту до 480 тис. грн такий кредит видається під 0%.
Муніципалітети
На жаль, ще й до сьогодні не всі представники місцевої влади розуміють рівень проблеми стану енергосистеми. Частина міст, не забезпечивши власні потреби в резервному енергопостачанні, ризикують залишитись взимку без опалення, причому не на один-два дні. Складно уявити, чим можна буде замістити гаряче водопостачання та опалення в багатоповерхівках.
Саме тому, незважаючи на те, що переважна кількість комунальних підприємств у громадах не є bankable, їх банківське фінансування є абсолютно доцільним. Такі підприємства можуть отримувати кредити для об'єктів альтернативного енергопостачання під поруку міських рад. Також для таких проєктів є дуже привабливим інструмент фінансового лізингу — таким чином нівелюються ризики забезпечення за кредитом. Так само міста можуть залучити банківське фінансування самостійно й передати на баланс комунальних підприємств те обладнання, що буде закуплене. Це буде бланковий незабезпечений кредит, за який відповідатиме бюджет міста.
Ще одним можливим способом підсилення енергетичної спроможності комунальних підприємств є партнерство з приватним бізнесом. Коли комунальне підприємство надає приватному інвестору можливість розмістити на своїй території когенеруючу установку, що буде підключена до мережі міста й передаватиме тепло безпосередньо Теплокомуненерго. Це найпростіший і найшвидший спосіб на сьогодні. Більшість проєктів з громадами, які ми зараз розглядаємо в Ощадбанку, побудована саме на такій концепції.
Державні енергетичні підприємства
Ключове завдання тут — відновлення й відбудова. Державні енергетичні підприємства для цього історично користуються надзвичайно дешевими коштами, які виділяють Україні наші іноземні партнери під гарантії міжнародних банків у рамках спеціальних програм. Але й українські банки так само готові фінансувати ці проєкти для стабілізації енергопостачання в країні.
Державні енергетичні компанії мають ще й додатковий потенціал для розвитку. Наприклад, для Укргідроенерго доцільним виглядає не лише ремонт пошкоджених об'єктів, а й інвестиції в розбудову сонячної та вітрової генерації на їхніх земельних ділянках. Компанія має великі обсяги доступних для цього територій, на яких можна розмістити як мінімум 1 ГВт встановленої потужності. А розширення переліку різновидів зеленої генерації, якими управлятиме компанія, виглядає абсолютно природним для її стратегічного розвитку.
Ще одним аналогічним прикладом розширення специфіки діяльності може стати Укрнафта. Компанія, яка видобуває на рік близько 1 млрд кубометрів газу, може собі дозволити встановлення газопоршневої генерації, яка б працювала на газі власного видобутку. І така газова генерація може працювати не лише для забезпечення власних потреб компанії, а й для продажу в мережу: як у базі, так і для балансування.
Замість висновків
На ринок електроенергії, як і на будь-який інший бізнес, має сильний вплив зовнішня кон’юнктура. Після 2008 року був період масової розбудови сонячних і вітрових електростанцій. Зараз спостерігається концентрація на газовій генерації. Ощадбанк у сегменті корпоративного бізнесу має на розгляді проєкти вже більш ніж на 650 МВт розподіленої генерації. Близько 70% кількості цих проєктів — газопоршневі та газотурбінні установки. І така тенденція прослідковується не тільки у нас. Але енергоринок є дуже чутливим щодо балансування: не можна допускати перекосу в жодну з генерацій, оскільки дефіцит в енергосистемі виникатиме вже через інші, невоєнні, чинники. Як це зараз відбувається в європейських країнах, наприклад.
Втім, зараз для України розбудова розподіленої генерації незалежно від джерел її походження — це питання в першу чергу безпеки. Всі інші питання будуть вирішуватись у міру їх виникнення.
Інтерв'ю
Прес-служба Ощадбанку