ТОП-менеджер Ощаду Юрій Каціон: Наш pipeline сьогодні – це більше ніж 20 проєктів загальною потужністю понад 450 МВт, 2 ч.

Куликов: А як змінилися умови співпраці з міжнародними фінансовими організаціями в воєнний час? Які нові можливості з'явилися? Чи навпаки, вони тепер обережно ставляться, що зменшилися такі можливості?

Каціон: Користуючись нагодою, я хочу дуже подякувати нашим партнерам, міжнародним фінансовим інституціям (IFI). Вони не просто зберегли підтримку України в цей час, вони кратно збільшили інвестиції в Україну.

Кратно збільшили ліміти фінансування банків з метою підтримки, насамперед, малого і середнього бізнесу. Зараз період активного підписання угод з ними щодо фінансування муніципалітетів. Йдеться про реалізацію проєктів енерготрансформації: як з точки зору екології, так і енергетичної безпеки регіонів.

Сьогодні майже кожна зустріч з нашими партнерами починається з питання: чим ми ще можемо вам допомогти, які ще інструменти і продукти ми можемо запропонувати? Я, чесно кажучи, за 27 років своєї кар'єри не пам'ятаю такої кількості фінансових інструментів ані з боку ІFI, ані з боку українських банків.

Наприклад, в минулому році влітку була підписана угода між 19 найбільшими банками України про підтримку проєктів в енергетиці. Йшлося про те, що банки готові збільшити свої ризик-апетити на такі проєкти і готові розглядати їхню реалізацію на умовах Project Finance. Тобто, ми будемо реалізовувати і фінансувати проєкт, який генеруватиме грошовий потік в майбутньому, і ми базово спираємося тільки на наявні інструменти і наявні активи компанії-позичальника.

А традиційний підхід – класичний, консервативний банківський підхід – говорить про те, що завжди треба мінімізувати ризики. І після багатьох криз, які відбувалися в українській економіці, напевно, всі банки використовують цей консервативний підхід. Вони не готові реалізовувати проєкти, умовно кажучи "з нуля", коли в клієнта немає існуючого бізнесу, додаткового грошового потоку, який може підстрахувати цей проєкт, або альтернативної застави, яка може бути забезпеченням за новим кредитом.

Так от, підписання цього меморандуму засвідчило, що банки свідомо готові йти на збільшення ризик-апетиту до такого роду проєктів. Звісно, це лімітовані речі, кожен для себе визначає обсяг ризику, який він готовий на себе додатково взяти.

Але саме в комбінації з тими інструментами, які вже були, і з тими, які є, які готові давати наші міжнародні фінансові партнери, ці проєкти стало набагато легше реалізовувати.

Зараз найчастіше використовується комбінація механізму ризик-шерінгу з боку IFI з внутрішнім фінансуванням з боку українських банків. Чому? Тому що фінансова система сьогодні себе почуває доволі впевнено і стабільно. Ми бачимо величезну ліквідність на рахунках банківської системи.

Ці гроші можуть і мають бути спрямовані саме в такі проєкти. І для цього треба трішечки допомогти банкам застрахувати ризики нереалізації цих проєктів або неповернення коштів. ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, інші банки, наприклад польський державний BGK, з яким теж працюємо, готові брати участь в такому механізмі.

Вони беруть на себе половину ризику проєкту, і цього в принципі вже достатньо для того, щоб український банк спокійно, впевнено заходив в доволі масштабні і вартісні проєкти зі створення нової генерації.

Куликов: Ви досить часто вживаєте фразу "як не дивно". А що ще потрібно, щоб вас здивувати?

Каціон: Неочікуване питання… Те, що я скажу, це буде не стільки про здивування, як про наші мрії й очікування… Але я б реально дуже здивувався, якби нас взяли в родину Євросоюзу набагато швидше, ніж в 2030 році.

Я б здивувався, якби зняли обмеження щодо обсягів можливої міждержавної торгівлі е/е. Зрозуміло, що наші іноземні колеги нам намагаються допомагати, але вони завжди страхуються і завжди обережні з наслідками. Тому що будь-яка допомога, розширення удь-яких можливостей, можуть створювати проблему для інших ринків.

Ми бачили, це, наприклад, у випадку з сільськогосподарською продукцією. Дуже прикро, що саме ці події псували і продовжують псувати відносини між нами і країнами, які надавали нам величезну допомогу з початку війни. Але, коли вони почали відчувати наслідки для своєї економіки від вільної торгівлі нашою продукцією, то почали захищати свої галузі.

І я б дуже здивувався, якби нас відверто і чесно взяли в родину ЄС на загальних правилах, не захищаючись від нас. Це було б дуже позитивно для країни, для всіх нас.

Куликов: Ви не минаєте нагоди згадати про відновлювану енергетику. Як Ви оцінюєте її потенціал у контексті підвищення енерго безпеки України?

Каціон: Насправді, ми маємо унікальну можливість стати лідерами розвитку цієї галузі в Європі. Чому? Тому що більшість країн ЄС почали реалізацію відповідних проєктів дуже давно. І в них вже відбувається другий або третій цикл заміни обладнання, яке за сьогоднішніми стандартними мірками вже не є економічно доцільним для використання.

Наприклад, вітротурбіни, які використовувалися ще 10 років тому і вважалися передовими технологіями, мали потужність до 2 МВт. За сьогоднішніми технологіями, які вже є сталою практикою, а не просто розробками, потужність турбін починається від 5,5 МВт і до 8 МВт. Це говорить про те, що на одній земельній ділянці, яка однаково коштує як для 2 МВт, так і для 8 МВт, можна втричі збільшити потужність генерації. Відповідно, це все буде впливати і на обсяг інвестиції, і на грошовий потік, який вона буде генерувати.

Наступна історія полягає в тому, що майже всі ділянки, доступні для будівництва такого роду об'єктів, в ЄС вже використані. Саме тому вони замінюють попереднє обладнання на більш нове й продуктивне. Але це не дуже ефективно з точки зору економіки.

В Україні проєкти ВДЕ реалізовані на території, яка менше 10% тієї, що може бути під них використана.

Відповідно, наш потенціал величезний, в тому числі й щодо залучення іноземних інвесторів для реалізації спільних проєктів. Наша енергомережа дозволяє це будувати. Звісно, з певними інвестиціями в її пропускну спроможність.

Куликов: Досі ми говорили в основному про гроші, про технології, але не про законодавство чи регулювання енергосектору. Які зміни тут можуть сприяти швидшому відновленню й модернізації галузі?

Каціон: Дуже цікаве питання. Через війну ми застрягли десь посередині реформи енергосектору. Ми перейшли до конкурентного ринку в 2019 році. Ми розділили компанії на ті, які постачають електричну енергію, і ті, які управляють мережами. І ми мали перейти до інвестування в розвиток цієї мережі для забезпечення, насамперед, її стабільної роботи, якісної передачі е/е, зменшення втрат.

Був прорахований величезний обсяг інформації, створені інвестиційні проєкти для розвитку мережі, але почалася повномасштабна війна. Ми були вимушені забезпечувати виживання і функціонування хоча б того, що є. Тому зараз всі ці проєкти відкладені в часі.

Якщо говорити системно про ринок в цілому, то, насамперед, треба навести на ньому лад. Вирішити ті проблеми, які утворилися внаслідок перехідного періоду. Бо він, наприклад, не до кінця ліквідував перехресне субсидіювання між учасниками галузі.

Треба також ліквідувати ті проблеми, які виникли внаслідок війни, – погасити борги, які накопичилися на ринку. Бо вони, в тому числі, не дають можливості всім компаніям бути учасниками українського фінансового ринку і залучати іноземне фінансування.

Ці борги кругові. Наприклад, "Укренерго" винна кошти своїм контрагентам – за послуги за зеленим тарифом та на балансуючому ринку. З іншого боку, є великий борг перед "Укренерго" з боку споживачів, які мають платити тариф на передачу е/е й за ту е/е, яка постачається їм на балансуючому ринку.

Зрозуміло, що стягнути гроші з компаній, які постачають е/е тимчасово окупованим територіям або в зону бойових дій, неможливо. Відключити їх від споживання теж неможливо. І вирішити ці проблеми раптово теж неможливо.

Але, не вирішивши весь комплекс цих проблем, ми не можемо перейти до наступного етапу. Саме в законодавчій площині й полягає старт вирішення цих проблем.

Однозначно, нам треба дочекатися завершення бойових дій, але деякі речі робляться вже сьогодні. Ви бачили, як швидко уряд готовий реагувати на виклики з точки зору побудови децентралізованої генерації.

На початку літа почали говорити про те, що терміново необхідно побудувати 1 ГВт розподіленої генерації. І вже в вересні приймалися перші рішення Уряду, НКРЕКП, Міненерго й інших інституцій, які скорочували терміни підключення, прибирали плату за підключення, встановлювали механізми тарифікації й нарахування за постачання газу для енергогенеруючих потужностей. Якщо порівнювати з попередніми періодами, то для такої роботи інколи вимагались роки. І майже всі перешкоди, які заважали швидко почати виробляти е/е, були ліквідовані за дуже короткий час.

Наступний виклик матимемо, коли настане перший день після завершення активних бойових дій, і треба буде приймати рішення, націлені на вирішення всього комплексу проблем на ринку е/е, щоб дати старт його стрімкому розвитку.

Куликов: Які уроки з управління ризиками в енергетичному секторі варто і можна винести із досвіду останніх хоча б двох-трьох років?

Каціон: Добре було б, щоб ми вчилися, і з першого разу. Однозначно, потрібно мати певні протоколи дій на здавалось би абсолютно неможливі сценарії, але які можуть виникнути навіть в теоретичній площині. Бо ніхто собі не міг уявити, що енергосистема буде працювати в таких умовах, в яких вона працює сьогодні.

Звісно, що це все завдяки тим людям, які вже три роки свого життя, 24/7, забезпечують цю діяльність неймовірними, ба більше – героїчними зусиллями. Ліквідовують наслідки, розробляють альтернативні шляхи заживлення мереж, і багато іншого.

Відповідно, нам потрібно мати стандартні протоколи кризового реагування: план Б, С і так далі.

Потрібно мати резервні фонди для того, щоб була можливість замінити обладнання, яке вибуває з робочого процесу. У будь-якій ситуації: обстріл, аварія. Такі протоколи треба мати, і це стосується не тільки технічних рішень, а й законодавчих підходів і дій, і міжнародної діяльності, і співпраці з міжнародними партнерами щодо надання допомоги.

Як сьогодні військові мають протоколи, як швидко розвернути "польовий госпіталь", так і в фінансовий системі: як швидко розвернути "польовий банк", який почне забезпечувати потреби населення і підприємств, що надають критичні послуги. 

Початок інтерв'ю у першій частині https://www.oschadbank.ua/news/top-menedzer-osadu-urij-kacion-nas-pipeline-sogodni-ce-bilse-niz-20-proektiv-zagalnou-potuznistu-ponad-450-mvt 

Публікується в скороченому й адаптованому до публікації вигляді.

Повна версія в аудіо форматі ТУТ