Частка Ощадбанку в кредитному портфелі "Нібулону" до війни становила 4%, сьогодні це 14%

Інтерв'ю з власником одного з найбільших операторів зернового ринку України ТОВ "СП "Нібулон" Андрієм Вадатурським та заступником голови правління Ощадбанку, відповідальним за корпоративний бізнес, Юрієм Каціоном

- Скажіть, будь ласка, яка загальна вартість кредитного портфеля "Нібулону" та в якому стані його реструктуризація?

А.В.: "Нібулон" впродовж 31 року до повномасштабного вторгнення РФ займався інвестиціями, які склали понад $2,3 млрд. Ми створили повну екосистему на підтримку українського фермера, яка охоплювала 27 елеваторних комплексів, сполучених логістично трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та водним. Для цього нам довелося відродити галузь суднобудування в Україні, судноплавство по Дніпру та Південному Бугу. Це було зроблено разом з державними і приватними банками, міжнародними фінансовими установами. Компанія розвивалася, і до повномасштабного вторгнення в "Нібулоні" працювало близько 7 тисяч людей, а наша заборгованість перед банками сягала $530 млн.

Почалася війна. Компанія, з одного боку, дуже серйозно постраждала, а з іншого - певний час не могла здійснювати свої функції, тоді як потрібно було виконувати зобов’язання і перед банками, і перед партнерами, і перед колективом. Одним з перших завдань після формальних змін з успадкуванням компанії та призначенням мене генеральним директором після загибелі батька Олексія Опанасовича, стало знайомство з банками. Як керівнику компанії мені довелося думати про реструктуризацію кредитів і передомовлятися з кредиторами. Відразу ж обрав шлях максимальної прозорості та регулярного звітування, що, як бачимо, дало результат. Зараз наш портфель в українських банках реструктуризовано повністю, а в міжнародних – знаходиться на фінальній стадії. А тоді за перші два тижні я поспілкувався з 26 керівниками банків і фінансових установ. Всі співчували, всі розуміли, але на швидкі рішення розраховувати не доводилось. Загалом мої очікування щодо реструктуризації полягали в тому, що міжнародні установи будуть гнучкішими, швидше приймуть рішення, адже вони не постраждали від війни і мають більші можливості. На практиці міжнародні банки реагували повільніше і в нас залишився лише однин банк, який ніяк не може погодити умови реструктуризації. Це голландський банк FMO зі змішаним капіталом. Там частина структури належить комерційним банкам, які нас підтримали, а друга – державі, яка теж нас підтримала. Але банк чомусь досі не може прийняти рішення. Водночас, були побоювання щодо позиції державних банків, які так само, як і "Нібулон", багато втратили.

- Чому?

А.В.: Через регулювання. Це ж державні установи. Усі зазвичай вважають, що державні установи апріорі не можуть бути ефективними, що держава – неефективний власник.

Чітко пам'ятаю перше спілкування з керівництвом Ощадбанку. Це був єдиний банк, який запитав: "Чим вам допомогти?". Я був вражений і не готовий до цього запитання. Це пролунало публічно, коли ми одночасно зібрали всі банки. Згодом саме Ощадбанк одним з перших підписав угоду про реструктуризацію, в якій було відтерміновано час повернення коштів. Фактично нам дали час на перебудову компанії, щоб набратися сил і потім повернути кредити.

Зазначу, Ощад – один з небагатьох банків, який на самому початку війни, в травні 2022 року, коли рівень невизначеності був максимальний, дав "Нібулону" кредит на операційну діяльність у розмірі майже $6 млн. Не можна недооцінювати цей факт, адже це не просто кредит – це акт довіри, який дає надію, що дуже важливо для бізнесмена. Акт, який дає усвідомлення, що підтримка буде сьогодні й завтра. Я вдячний і керівництву, і людям державного Ощадбанку за їх послідовність і фінансову допомогу в найскладніші часи. Ми також розуміємо, що це продовження цілеспрямованої державної політики з підтримки вітчизняного бізнесу. Ми вдячні уряду та НБУ за втілення стратегії розвитку кредитування.

- Яка частка Ощадбанку у кредитному портфелі "Нібулону" була на початку війни, а скільки зараз?

А.В.: Під час реструктуризації "Нібулон" дотримується правила pari-passu - однакові умови для всіх гравців. Звісно, ми отримуємо зараз нові кошти, наш кредитний портфель міняється. Поточна частка Ощаду в ньому близько 14%. Загалом ми виділяємо дві площини фінансування: вирішення поточних проблемних питань та інвестиційна діяльність для розвитку. Обидва напрями розглядаємо та вирішуємо з банками паралельно. До речі, у фінансовому світі також було нерозуміння, як діяти за умов війни – таких правил не існує, вони не написані. Поставало питання лідерства. Воно про тих людей, які можуть першими прийняти рішення й ризикнути. Фінансові рішення, які приймають люди самостійно, не озираючись на інших, викликають повагу. Вони створюють додану вартість і в фінансовому, і в аграрному секторі. Завдяки таким рішенням ми продовжуємо інвестувати в Україну під час війни.

- Ви сказали, що перший кредит "Нібулон" отримав у травні 2022 року. А всі ЗМІ нещодавно написали, що ви знову залучили фінансування в Ощаді.

А.В.: Перший воєнний кредит на початку війни отримав мій батько Олексій Опанасович. Ми це запозичення вже погасили, воно було короткостроковим. Другий кредит у $20,3 млн отримали під час реструктуризації у жовтні 2024 року.

- На яких умовах залучається цей кредит? Яка ставка? Який термін погашення? Взагалі під час війни яка застава може бути?

А.В.: Щодо застави. У нас була домовленість, що банк допоможе добудувати інфраструктуру на Дунаї. Це наш альтернативний шлях експорту. Завдяки цій інвестиції "Нібулон" певний час був єдиною компанією, яка купувала збіжжя в українських виробників, підтримувала ціни, заводила валюту в країну. Ми говоримо про сотні мільйонів доларів, майже мільярд доларів на рік. Новий побудований в Ізмаїлі термінал ми використали як заставу для отримання і поповнення обігових коштів.

Щодо ринкової ставки. Вона нижча, ніж пропозиції міжнародних установи. Це унаочнення того, як розглядається ризик різними установами. Українці уже звикають до нинішніх реалій, розуміють, як працювати, виживати. Ми оцінюємо ризики по-іншому, ніж міжнародні установи. Я задоволений і вважаю правильним, коли приватний сектор економіки, стратегічні підприємства, маю на увазі "Нібулон", кілька років поспіль разом із державною фінансовою установою створюють додану вартість саме в економіці України. Це дуже правильно, що державні установи й приватний сектор економіки всередині держави працюють разом, не чекаючи допомоги ззовні. Сильна економіка України – це сильна держава. Сильна держава – це перемога. Це зрозумілий рецепт.

- Яким є ліміт кредитування "Нібулону" в Ощаді? Від чого він залежить?

А.В.: Ми зараз наблизилися до свого ліміту в поточних умовах. На його рівень впливає багато чинників, зокрема, ситуація в компанії, в банку і можливості Національного банку України, який є регулятором.

Ю.К.: Наші ліміти враховують також воєнні умови в країні. Надані компанії на початку повномасштабної війни $6 млн були сумлінно погашені. Це стало демонстрацією того, що компанія готова до подальшого фінансування, виконання умов з реструктуризації. Це й дозволило нам ухвалити рішення про додаткове збільшення ліміту кредитування "Нібулону" ще на $23 млн. Зауважу, що до повномасштабної війни частка Ощадбанку в кредитному портфелі "Нібулону" була незначною - близько 4%. Сьогодні це приблизно 14% від загального ліміту фінансування.

- Наскільки реально зараз перекривати одні кредити іншими? Як відслідковується це питання?

Ю.К.: Ми розуміємо воєнні ризики й реалії, в яких працюємо. Відповідаючи на питання, чому фінансували агрохолдинг навіть у таких умовах, зауважу, що ми як державний банк усвідомили свою інституційну відповідальність раніше, ніж отримали таке доручення від акціонера. Ощадбанк не закрив ліміти кредитування жодній компанії, а навпаки почав додатково фінансувати. Портфель укладених Ощадом кредитних договорів з підприємствами аграрного сектору, харчовими і переробними підприємствами в сегменті великого корпоративного бізнесу за період повномасштабної війни збільшився втричі - з 3,3 млрд грн на 2021-й рік до 9,9 млрд грн на жовтень 2024-го. Більшість іноземних банків розморозила кредитування значно пізніше, десь через півроку-рік після початку повномасштабної війни. Наші колеги підходять до життя з прагматичними мірками, як пишуть в підручниках: відбувається криза – треба закривати всі ліміти, максимально зберегти кошти або капітал акціонера, або гроші вкладників – не потрібно брати додаткові ризики.

Але війна – не просто криза. Війна – набагато гірше й глибше. Кризами є окремі події під час війни. Спочатку це була криза посівної 2022 року, потім паливна криза, логістична. Поставали нові й нові виклики, з якими ми працювали, підтримуючи наших клієнтів. Ми шукали найкращі підходи і варіанти відповідей на виклики як державна інституція, у співпраці з урядом і міжнародними партнерами, а не просто діяли як банк.

Війна триває. Постійні воєнні ризики для бізнесу не можна заперечувати. Ба більше, їх ніяк неможливо сьогодні застрахувати. Жодна доступна аграрному чи будь-якому іншому сектору програма не покриває на 100% воєнні ризики. Страхування закордонними партнерами є точковим, індивідуальним. Можна на пальцях перелічити кейси, коли його було надано.

Страхування в рамках Експортно-кредитного агентства, передбачене законом і розширене як інструмент, так само не є панацеєю, бо передбачає повну виплату тільки в разі, якщо бізнес повністю втратив спроможність генерувати грошовий потік. Якщо частково розбило, наприклад, один із десяти електрогенераторів, бізнесу збитки не компенсуються. Відповідно, це не той інструмент, який є стовідсотковим стимулом вкладати нові гроші і брати на себе нові ризики.

При ухваленні рішення про кредитування банк дивиться в першу чергу на здатність компанії генерувати грошовий потік. Для нас важливо, чи є прибуткова діяльність, чи можна до неї повернутися. Важливо, щоб модель бізнесу була економічно обґрунтованою, щоб через залучення банківського фінансування компанія мала здатність вийти на довоєнні показники чи відновити свою нормальну операційну діяльність.

А.В.: Жоден банк не буде щасливим, якщо отримані кошти будуть спрямовані на повернення кредитів. Саме тому "Нібулон" пропонує проекти, які покращують його фінансовий стан, і за рахунок цього зможе повернути отримані кредити. Банк вважає це нормальною практикою.

Згоден із паном Юрієм щодо ризиків, які неможливо сьогодні застрахувати. "Нібулон" має схожу ситуацію з страховою компанією "ПЗУ України", яка з 2017 року не визнає в повному обсязі завдані й підтверджені збитки. Ми шість років поспіль відстоюємо свої права в судах.

Страхування повернення коштів під час війни – це ризик, який неможливо прорахувати наперед із однієї сторони, адже дуже висока ціна такої страховки. По-друге, це не гарантія того, що збитки, якщо вони стануться, будуть компенсовані.

- Якщо ми вже заговорили про страхування, чи очікуєте ви якихось змін найближчим часом?

Ю.К.: На ринку сьогодні є декілька інструментів - програми міжнародних фінансових компаній, такі як МІГА, DFC, котрі надають страхування воєнних ризиків для іноземних інвестицій в Україну. Приклад: інвестор (Dragon Capital – ІФ-У) будує логістичний склад у Львівській області, який був застрахований на €10 млн. Це перший прецедент такої страховки. Але масового доступного продукту для всіх, на жаль, досі немає.

Є ініціатива, що розробляється Національним банком України, учасниками ринку, яка передбачатиме, напевно, принцип обов'язкового страхування воєнних ризиків зі створенням страхового фонду, щоб за рахунок внесків створити спосіб відшкодування й джерело для відшкодування можливих воєнних ризиків. Обговорення цього інструменту триває. Підприємці, які працюють в зоні високого воєнного ризику, зауважують, що рішення в поточній редакції може призвести до надмірних втрат для продовження звичайної діяльності й не додасть жодних переваг. Ініціатива зараз допрацьовується НБУ в діалозі з бізнесом.

А.В.: Ринок страхування сьогодні працює частково. Деякі компанії, що розуміють і можуть контролювати ризики, мають можливість поширити свою частку на ринку, який все одно залишається перспективним. З іншого боку, компанії, які не дуже креативно підходять до ситуації, діють за шаблоном. Але те, що відбувається сьогодні в Україні, під жоден шаблон не підпадає. Тож ці компанії втрачають свою частку на ринку і - опосередковано - бізнес. Для одних підприємців це криза, для інших – можливості.

Згоден із паном Юрієм, що держава має втрутитись і створити більш вигідні умови для захисту й страхування ризиків в Україні. До речі, "Нібулон" отримував кредити від данського уряду, який сам страхував ці ризики, бо підтримує передусім своїх виробників. Політична складова є підтримкою України. Інструмент страхування ризиків нам вкрай необхідно впровадити для страхування українських компаній, українських ризиків. Це важлива складова в роботі і фінансового, і реального секторів економіки.

- Наскільки ризикованим для "Нібулону" є залучення валютних кредитів?

А.В.: В нас ніколи не стояло питання щодо ризикованості валютних кредитів, тому що ми експортно-орієнтована компанія. Для нас валютний ризик ніколи не був чимось особливим. Ми завжди його контролювали й він не впливав на діяльність компанії.

- Наскільки зараз потребуєте інвестиційного та проектного кредитування?

А.В.: Завдяки Ощадбанку зараз вирішили питання тієї потреби, яка передбачається. Наразі не шукаємо додаткових коштів.

- Ви неодноразово брали участь у зарубіжних конференціях, наприклад, у Лондоні, Берліні. Вам чимось допомагають такі виступи?

А.В.: Мені особисто? Для мене це додаткове навантаження. Не дуже охоче їду на зустрічі. Але розумію, що публічні виступи – частина моєї роботи.

Ю.К.: Категорично не згоден! Ви робите величезну справу, показуючи своїм прикладом, як треба працювати з фінансовими установами. Винятково завдяки відкритій позиції вашої компанії будується партнерська політика співпраці і реагують кредитори. Для інформаційно закритих компаній немає лімітів. Нікому нічого не дають. На вашому прикладі ринок бачить двосторонній рух по дорозі з виконання взаємних зобов’язань. "Нібулон" жодного разу не порушив свої зобов'язання. Компанія сплачувала відсотки, платила абсолютно всі обов’язкові платежі. Це дало нам можливість комунікувати з наглядовою радою, демонструвати іноземним представникам у ній, як повинен працювати нормальний бізнесмен і яку займати позицію по відношенню до кредиторів. Лише в такий спосіб можна розраховувати на позитивну зворотну відповідь.

Чимало іноземних кредиторів спочатку скептично дивилися на Ощадбанк, мовляв, "що ви робите, які нові кредити?". Банки завмирали на півроку-рік, а потім почали рухатися за нами. Все закінчилося тим, що іноземні фінансові установи також готові надавати нові, свіжі гроші українському бізнесу.

А.В.: Все правильно кажете. Я за відкритість. Просто зазвичай на таких подіях лунає забагато лозунгів зі сцени, тоді як потрібні реальні дії. На конференціях розповідаю історію "Нібулона" та дякую за допомогу. Наприклад, у Берліні (на URC-2024) я дякував банкам, які допомагали компанії, розповідав про позитивні проєкти співпраці. А в згаданий Лондон мене запросив екс-міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков, який свого часу підтримав Олексія Опанасовича в розбудові альтернативного маршруту експорту через Дунай. Це було складне й потрібне рішення, яке не тільки допомогло стабілізувати ситуацію в компанії, але й вижити галузі. Чудовий приклад проактивної позиції уряду, вартий наслідування.

Також пам'ятаємо, як з'являлися програми підтримки бізнесу. Спочатку адаптація держпрограми кредитування "5-7-9" під аграрний сектор, яку згодом розширили на абсолютно всі сектори. Потім з'явився запит від уряду до банків, зокрема державних, щоб визначити пріоритетами своєї діяльності підтримку стратегічних компаній, таких як "Нібулон". І банки почали реагувати. Це була синергія уряду й банків, аби надати бізнесам цей інструмент підтримки.

Будь-яка криза водночас є вікном можливостей. Сподіваюся, незважаючи на всі наявні труднощі, уряд, держава, державні органи навчаться разом нормально працювати. Разом ми зможемо мати додану вартість, а Україна стане набагато сильнішою та обов`язково розквітне. Саме в цьому вбачаю секрет успіху держави.

Продовження інтерв'ю https://interfax.com.ua/news/interview/1027398.html