Експорт української агропродукції: виклики і перспективи для виробників

За майже три роки великої війни український агросектор зазнав значних змін. Викликами для аграріїв стали і мобілізація співробітників, і зменшення посівної площі, і ускладнена логістика через закриті порти, і обмеження експорту та мита зі сторони країн Європейського Союзу. 

Банківський сектор та держава намагаються підтримувати аграрну галузь різними програмами та фінансовими інструментами. Які перспективи має Україна щодо нарощування експорту аграрної продукції та як аграріям вдається долати військові виклики? 

Про це під час ЕП-чату за підтримки Ощадбанку поговорили представники влади, бізнесу та фінансових установ: перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, заступник міністра економіки України Тарас Качка, директор з торгівлі компанії “Нібулон” Володимир Славінський, директор з комерційної діяльності та стратегічного маркетингу агропромислового холдингу "Астарта" В'ячеслав Чук та заступник голови правління Ощадбанку Юрій Каціон.

Результати попередніх років 

За роки війни аграрна галузь пережила кілька трансформацій та попри всі виклики продовжує показувати свою ефективність на міжнародних ринках. Зокрема, показовою була історія з цукром, коли у 2022 році його експорт обмежили на кілька місяців – через ризик дефіциту на внутрішньому ринку. 

Тим не менш, вже у 2023 році Україна змогла експортувати 500 тисяч тонн цукру в Європейський Союз, хоча у 2021 році експортували лише 7 тисяч тонн. 

За словами заступника міністра економіки Тараса Качки, українське сільське господарство змінюється дуже швидко. “Наприклад, коли Україна вступала в СОТ (Світова організація торгівлі, – ЕП) у 2008 році, ми експортували 4 млн тонн зернових, через 10 років вже було 40 млн тон зернових. І цей стрибок для сільського спарства – це дуже швидко. І це означає, що також можливі і різкі зміни”. 

Він навів приклад, що через проблеми з логістикою в Україні зростає виробництво сої і вже з’являються ініціативи щодо її переробки. Так само і ріпак, який раніше більше експортувався в сирому вигляді, зараз більше “тиснеться олією”. 

“Наша роль на міжнародному ринку, можливо, не стільки масштаб, скільки ця динаміка реакції. Особливо по ринку цукру ми показали, що можемо дуже швидко мінятися, нарощувати виробництво і адаптуватися до потреб зовнішнього ринку”, – наголосив Качка. 

На думку директора з торгівлі компанії “Нібулон” Володимира Славінського, те, що нині відбулося з українським агросектором, з рослинництвом, по суті є індустріалізацією – коли від кустарного фермерства на розвалинах колгоспів перейшли до індустріального виробництва аграрної сировини з сучасними технологіями, новітніми техніками, технікою та навіть стали, інноваторами щодо моніторингу, оприскувачів, безпілотних систем. 

За його словами, це дозволило наростити експорт з 4 мільйонів тон до 60 мільйонів тон за 20 років. 

З якими викликами стикнулися аграрії

Одним з важливих викликів для аграріїв залишаються обмежені логістичні можливості для експорту – зокрема через закриті порти. Хоч відкриття Одеських портів і дозволило стабілізувати вартість логістики, закритий Миколаївський порт все ще накладає свій відбиток. 

“Ми будемо раді, якщо і Миколаївський порт відкриється, це посилить конкуренцію, це посилить можливості для логістики, і тоді це дає змогу ще більше перекантовувати продукцію”, – зазначив директор з комерційної діяльності та стратегічного маркетингу агропромислового холдингу "Астарта" В'ячеслав Чук.

Володимир Славінський вважає, що відкриття Миколаївського порту стало б важливою подією для України, адже багато логістичних ланцюгів були збудовані саме під відвантаження з Миколаєва. 

Він також зауважив, що у 2022-2023 роках експортний ринок україни був ринком логістики, тому що логістика коштувала до половини вартості. 

“Це створило неймовірне упередження до українського сільського господарства. Тому що на українському березі Дунаю пшениця коштувала 80-100 доларів. На румунському березі Дунаю, умовно кажучи, вона вже коштувала 450 доларів”, – наголосив заступник міністра економіки Тарас Качка. 

Також великим викликом для Україні залишаються контейнерні перевезення, адже вони можуть відбуватись фактично лише через західний кордон. 

“Навіть на дунайских портах це ще теж проблематична історія. Тобто, залізниця і автомобільний транспорт є важливими для цієї продукції з доданою вартістю. Тому відкриття контейнерних перевезень в портах – це було би насправді великим поштовхом для ефективного експорту продукції з доданою вартість”, – зазначив Качка. 

Завдяки роботі одеських портів, всі інші види транспорту дають довоєнні показники, але з певним нюансом – Одеса забрала весь насипний фактичний експорт, це і аграрний, і гірничо-металургійний комплекс.

Щодо перспективи відкриття контейнерних перевезень наразі Качка прогнозів дати не може. 

Ще одним суттєвим викликом для аграрної галузі є бронювання працівників. У червні 2024 року у Міністерстві агрополітики заявили, що працівників аграрного сектору бронюватимуть від мобілізації на 12 місяців. 

Після оновлення правил бронювання, які відбулись у листопаді, ця норма не змінилась, запевнив перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький. Однак насамперед підприємства мають оновити “статус критичності”, адже без цього неможливо забронювати працівників. 

Оновити статус потрібно у проміжку між 1 грудня та 28 лютим. Після цього підприємство зможе забронювати відповідних працівників через “Дію”. Важливо ознайомитися з новими критеріями, два з яких – обов’язкові. Йдеться про це відсутність заборгованостей по будь-яким платежам до бюджету, а також мінімальну зарплату на рівні від 20 тисяч гривень на місяць. 

Висоцький рекомендує підприємствам не затягувати з оновленням статусу і подаватися принаймні за 30 днів. 

“З попереднього досвіду у нас бували такі періоди, коли було багато заявок. Опрацьовували навіть 80-100 заявок на день. Тому з точки зору арифметики, в принципі, за три місяці це можливо, але все залеже від того, як підприємства будуть подаватися. Якщо всі підприємства, відверто говоримо, прийдуть 20 лютого, то зрозуміло, що за вісім днів це неможливо”, – наголосив перший заступник міністра агрополітики. 

Перспективи інвестиційних проєктів для аграріїв

Українські банки диверсифікують свої пропозиції для бізнесу в залежності від розмірів компаній. “Компанії в великому корпоративному сегменту завжди мають абсолютно індивідуальний підхід в кожному банку, тому що це, як правило, дуже великі складні, довгоструктуровані проєкти, такі, наприклад, як з компанією “Астарта”, – каже заступник голови правління Ощадбанку Юрій Каціон. 

Він переконаний, що кейс з агропромисловим холдингом “Астарта” був унікальним для 2022 року, адже в період великої війни компанія почала будівництво нового заводу глибокої переробки з використанням новітніх зелених технологій.

“Ми дійсно навіть під час війни проводимо масштабні інвестиції, які стосуються поглибленої переробки, та з впровадження нових технологій у переробці сої. Це буде перша така технологія в Україні, в створення якої ми інвестуємо”, – наголосив В'ячеслав Чук.

Нині аграрії можуть використовувати всі інструменти, які доступні банку: інвестиційне кредитування, кредитування для поповнення обігових коштів, лізинг, документарні операції, пов'язані з поставкою обладнання. До того ж, кредитування може надаватися як в національній валюті, так і в іноземній. 

“Ми залучали кредитні кошти, зокрема і підтримку Ощадбанку, до фінансування цього. Загальна сума інвестицій – це понад 70 мільйонів євро. Для нас це дуже важлива інвестиція, враховуючи те, що вона продовжує ланцюг доданої вартості, зокрема і для нашої вітчизняної продукції, для продукції нашої екосистеми, фермерів”, – додав директор з комерційної діяльності та стратегічного маркетингу агропромислового холдингу "Астарта".

Також, як відмітив заступник голови правління Ощадбанку, компанії-експортери мають невеликі преференції, адже мають надходження в валюті і, відповідно, валютних ризиків в кредитуванні такої компанії не буде. Це дає можливість залучати більш дешеве фінансування, порівняно з кредитами в національній валюті, на рівні 5-6% річних.

За словами Славінського, в українських банках з’явилась конкурентна перевага з точки зору оцінки ризиків. Раніше міжнародні ринки капіталу були привабливі тим, що там можна було залишити кошти під кращий відсоток, однак нині цей фактор фактично нівельований. 

Що ще вирізняє українські банки, так це швидкість ухвалення рішень, порівняно з міжнародними установами. 

Водночас, заступник міністра економіки Тарас Качка наголосив, що нині основна проблема – це воєнний ризик, який за кордоном ніхто не може виміряти. 

“Тобто, головна проблема не стільки в тому, що він високий, просто в силу того, що знання про те, який реальний ризик, знищення чи не знищення майна чи якихось інших речей, слабо доступні за кордоном”, – зауважив Качка.  

Він пояснив, що через неможливість оцінити воєнний ризик, скорочується обсяг фінансування, зростає відсоткова ставка. 

“Ця проблема системна настільки, що навіть в міжнародних фінансових інституціях, які є великими джерелами фінансування для України, і банках сусідніх країн, наприклад Польщі, теж хочуть, щоб ризики оцінювали власні українські страхові компанії або банки”, – додав заступник міністра.

Загалом аграрна галузь нині розвивається революційними темпами. Це, зокрема, свідчить і про доступність фінансування, і про підтримку зі сторони держави. Однак, “апетити” учасників стримані, насамперед, через воєнні ризики, адже так чи інакше від них не можна застрахувати на 100%. 

Інше питання – доступність вартості фінансування. “Ми бачимо готовність українських банків до фінансування галузі, навіть складних, вартісних, довгоокупних інвестиційних проєктів. Не всім банкам подобається проєкт з терміном окупності в 8-10 років, більшість звикла працювати в горизонті 3-5 років, тому що це природа ресурсу, яка є у банку. Втім, Ощад готовий на довготривалі проєкти”, – зазначив заступник голови правління Ощадбанку. 

Ще один важливий аспект – потреба відповідати стандартам Європейського Союзу, зокрема екологічним принципам ESG.

“Вони мають бути приведені до міжнародної світової практики. Вона зобов'язує, навіть на рівні наших продуктів і програм підтримки з січня наступного року, агровиробників проходити певний аудит на відповідність цим стандартам для того, щоб мати можливість отримувати надалі державну підтримку їхніх кредитів”, – пояснив Каціон. 

Можливості для розвитку в Україні та перспективи експорту для аграріїв 

Держава всіляко намагається підтримувати українських виробників, зокрема, аграріїв, тож запускає різні грантові програми чи доступні кредити. 

Так, у 2024 році запустив свою діяльність Фонд часткового гарантування кредитів в сільському господарстві. Цей фонд працює з тими, хто обробляє до 500 гектарів. Зазвичай це сегмент, який менше брав кредити. Натомість якщо звернутися до фонду, до 50% застави може покриватися його гарантією, пояснив перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Тарас Висоцький. 

Він також розповів про основні напрямки підтримки аграріїв від держави, які діють наразі.  

Так, з липня 2022 року запроваджені гранти на сади та теплиці, де бізнес може отримати до 10 та 7 млн грн відповідно під проєкт в “чистому полі”. 

Також продовжується програма компенсації вартості до 50% будівництва або оновлення меліоративних систем. Це і боротьба з посухою, зі зміною клімату. 

Є ще допомога для сімейних фермерських господарств – для тих, хто тримають до 100 корів, вони можуть отримати по 7 тисяч грн на голову, ті, хто тримають до 500 кіз і овець, можуть отримати по 2 тисячі гривень на голову.

“У бюджеті на 2025 рік відновлюється підтримка тваринництва і переробки середнього і більшого масштабу. Ще одна програма для агровиробників – повернення 25% від вартості вітчизняної сільськогосподарської техніки”, – наголосив Висоцький.

Крім цього, у нинішньому році перепон для нарощування експорту аграрної продукції за кордон набагато менше, ніж було у 2022 році, вважає заступник міністра економіки Тарас Качка.

За його словами, нині три чверті українського експорту здійснюється в країни, з якими країна має угоди про вільну торгівлю. Тож на промислову продукцію бар’єрів майже немає. Якщо казати саме про агропродукцію, то щонайменше на 85% теж немає мит, особливо на готову продукцію. 

Однак чим чутливіша продукція, тим більше мит є. Приклад Європейського Союзу показав, що до таких товарів зараз можна віднести кукурудзу, цукор, м’ясо птиці, мед і яйця.

Якщо говорити про переробку, готову продукцію, то Україна має більше можливостей для експорту, ніж для виробництва, вважає заступник міністра економіки. Він також підкреслив, що в разі продовження інвестицій з боку банківського сектору, державних програм, буде і нарощуватися експорт агропродукції. 

На думку директора з торгівлі компанії “Нібулон”, нині доступів до ринку, технічних можливостей у вигляді інфраструктури, транспорту, абсолютно достатньо для того, щоб експортувати все те, що Україна вирощує, виготовляє і виробляє. 

“Питання в тому, що українська аграрна галузь загалом суттєво змінюється через те, що частина території на сьогоднішній день окупована. Ми маємо розуміти, що у нас, в принципі, зменшилось виробництво сировини в країні, через те, що немає доступу до тієї кількості посівних площ, як ми звикли, і це змушує змінювати саму галузь”, – наголостив Славінський.

Водночас він зауважив, що Україна загалом вже не буде таким помітним гравцем на ринку експорту сировини. “Далі це питання наступних 5-10 років, щоб визначитися: чи ми будемо просто меншим гравцем на ринку сировини, чи ми будемо змінюватись на експортера продуктів переробки. І поки, як мені здається, ми більшою мірою рухаємося по другому шляху”.