Сорі, але жирні коти кращі за мертвих

Багато уваги експертного товариства привернуло нещодавнє інтерв'ю ексочільниці Національного банку Валерії Гонтаревої для NV Бізнес. Я теж не зміг утриматись від того, щоб не долучитись до дискусії.

Перш за все хочу підтвердити думку Валерії Олексіївни щодо того, що в банківському середовищі безумовно цінять той внесок, який зробив регулятор в очищення банківської системи під її керівництвом. Не викликає сумніву її експертиза в питаннях макроекономічної та фінансової стабільності. Проте, на мій погляд, одночасно існує певне нерозуміння того, в якому стані зараз перебуває Україна, її економіка та фінансова система.

Ексочільниця НБУ в інтерв'ю наголошує: «хоча війна зараз ще страшніша, але тоді були складні моменти». Водночас на мою думку, повномасштабна війна принесла набагато більші виклики для всіх нас. Постійні активні бойові дії, мільйонна мобілізація, демографічна криза, спричинена масовою еміграцією, окупація суттєвої частини країни, блекаути, обстріли всіх областей… Цей перелік можна продовжувати. Існування самої держави в певні моменти було під питанням. У 2014−2015 роках такого і близько не було. На моє переконання, накладаючи рецепти десятирічної давнини на поточну ситуацію, не можна отримати бажаного результату. Тим більше що й на початку російсько-української війни в 2014—2015 рр. у регулятора вийшло не все і не так, як це бачилось, виходячи з економічної теорії. Порад щодо того, як діяти в ситуації, в якій опинилась Україна та її фінансова система, немає в жодній книжці. Не маю сумніву, що такі підручники ще будуть написані, — про те, як зберігати стабільність фінансової системи під час великої війни. І базуватимуться вони на українському досвіді.

Не хочу приділяти багато уваги дискусії з приводу того, вчасно чи ні Національний банк почав знижувати облікову ставку. За цим рішенням стояли ґрунтовні розрахунки. Щоб коментувати такі дії, потрібен аналіз великого обсягу інформації, якої в мене нема. Плюс подібні рішення приймаються регулятором не одноосібно, а в постійному діалогу з іноземними партнерами, без фінансової підтримки яких на нашу фінансову систему справді чекав би колапс. Йдеться про уряди та центробанки інших країн, а також такі поважні міжнародні інститути, як МВФ, Світовий банк, ЄБРР тощо.

Щодо впливу на бізнес високої облікової ставки. Так, вона впливає на бізнес, але висока вартість облікової ставки для нього є далеко не найбільшою проблемою. Зараз на перше місце виходить дефіцит кадрів через мобілізацію ключових співробітників. Головного болю завдають і постійні відключення світла. Суттєво зменшується кількість споживачів та потенційних працівників через демографічну кризу. Те, що підприємці не дуже відчували цю високу ставку, частково пояснюється і програмами «Доступні кредити 5−7−9%», портфельних гарантій, підтримки експортерів з ЕКА, державних та міжнародних грантів. Бізнес успішно пристосувався до нинішніх реалій у частині фінансування, а от до багатьох інших речей, спричинених війною, пристосуватись не може.

До речі, окремо хочу висловитись про «5−7−9». Із подяк ініціаторам цієї програми починаються більшість зустрічей із невеликим бізнесом, і цими ж подяками вони закінчуються. Свого часу вона дуже допомогла підприємцям. Вплив програми на кредитування малого та середнього бізнесу справді великий, однак цей вплив на кредитування великих компаній явно перебільшений. Великі корпорації самі часто можуть надавати кредити, адже в час невизначеності не ризикують вкладатись у нові інвестиційні проєкти і мають вільні кошти (депозитний портфель юросіб в Ощаді у 2023 році зростав шаленими темпами). Минулоріч більше половини позик, наданих новим клієнтам банківської системи, було отримано поза межами програми «Доступні кредити 5−7−9%». В І кварталі поточного року погашення раніше виданих кредитів перевищує видачу нових — це результат змін у програмі. Частка кредитів за програмою «Доступні кредити 5−7−9%» у гривневому працюючому валовому портфелі банків скоротилась до третини.

Тепер з приводу тези про те, що вивільнення курсу та валютну лібералізацію слід було робити ще в 2022 році. Звісно, ухвалюючи рішення щодо цього, регулятор теж дивиться на розрахунки та радиться з партнерами. Проте для успіху цих кроків, на відміну від рішення щодо облікової ставки, велику роль грає те, як громадяни та бізнес сприймуть ці зміни. Зняти ці обмеження легко, а от запровадити складно. Ніхто не дав би гарантії, що в результаті курс опиниться не на позначці 42 грн за долар, а, приміром, 60.

Подібна логіка — різка відмова від фіксованого курсу — дала неочікувані для НБУ результати в 2014—2015 роках. Пам’ятаю, як тодішній президент був дуже незадоволений різким стрибком курсу і вимагав від НБУ зупинити падіння гривні й тримати його на рівні 13 грн. Тому в листопаді 2014 року з’явилося роз’яснення НБУ про те, що курс долара на рівні 12,95 грн є «економічно обґрунтованим». Так само і курс 42 грн за долар має певне економічне обґрунтування. Але, як і в 2015 році, курс врешті-решт зріс до набагато більших позначок попри чиїсь економічні обґрунтування. Так само він міг зрости і в 2022 році - під час набагато складніших умов у державі, яка опинилась на межі виживання. Це не факт, але не виключено. Які наслідки могла мати неконтрольована девальвація національної валюти? Справді жахливі, значно трагічніші за результати девальвації 2014−2015 років.

Зрозуміло, що з часом девальвація призвела б до інфляції, що значно погіршило б і так важке становище українців. Під час воєн завжди найбільше страждають бідні, і в разі суттєвої зміни курсу таких бідних, а отже страждань, стало б у рази більше. Велику підтримку армії надавали й надають волонтери, які дивують світ і самих себе сумами пожертв на посилення обороноздатності країни. Чи могли б українці допомагати ЗСУ в такому обсязі за умови девальвації? Як змогли б виживати за кордоном мільйони біженців, які за умови падіння курсу не мали б грошей на елементарне? Відповідь на ці питання очевидна. Так само й у держави зменшились би можливості власного фінансування оборонних закупівель. А ми пам’ятаємо, що для ЗСУ тоді критично було постачання майже всього: броніків, зброї, амуніції та палива, які тоді, як і зараз, купували за валюту.

Окремо про «жирних котів» — банки. Справді, у 2014−2015 роках «жирних котів» в Україні не було. Натомість було багато котів «мертвих». Банкопад, об'єктивні причини якого я не ставлю під сумнів, викликав зменшення банківського ринку — порівняно з 2014 роком нині банків втричі менше. Можлива стрімка девальвація продовжила б цей тренд, і на банківському ринку могли залишитись не 63 банки, а, скажімо, 20. З яких державні банки мали б не 54% активів, як зараз, а 94%. Не думаю, що це було б добре для економіки в умовах повномасштабної війни. І ще — не бачу нічого поганого в тому, що внаслідок політики НБУ банки (як державні, так і приватні) зараз є прибутковими й і добре капіталізованими. Це означає, що вони готові виконувати свою функцію кредитної підтримки бізнесу та громадян. Плюс будуть і надалі, як і минулого року, підтримувати бюджет країни своїми податками.

Не можу не прокоментувати сентенцію щодо того, що непрофесійні дії НБУ призвели до збитків держави в сумі 200 млрд грн. Як тут не пригадати, як у 2018 році проти колишнього керівництва регулятора розгорталась брудна інформаційна кампанія, одним із меседжів якої було твердження, що екстопи НБУ спричинили 1 трильйон збитків для України. Вважаю, що обидві ці цифри одного рівня експертності.

На мою думку, політика НБУ за останні півтора року була виваженою. Держава постійно жила в умовах невизначеності, затримки допомоги, швидкозмінної ситуації на фронті, постійних бомбардувань енергетичних об'єктів, тому регулятору не можна було робити різких кроків. Я пам’ятаю, як на початку поточного року було завдання зберегти фінансову стабільність без зовнішньої підтримки хоча б у січні та лютому. І країна впоралась, навіть протягом довшого терміну. Лібералізація потрібна і вона робиться, але попереду та ж невизначеність. Тому поспішати треба з розумом.

У результаті політики державних органів, включаючи НБУ, ми маємо стабільну ситуацію в фінансовому секторі. Стрес-тест на ефективність дій регулятора, на мою думку, успішно пройдено. НБУ не боїться брати на себе відповідальність і поступово рухається до подальшого зниження облікової ставки та лібералізації валютного ринку з застосуванням ринкових механізмів. Маємо низьку інфляцію, валютний ринок без надмірної волатильності, надійні банки. Рішення приймаються зважено, і це дає результат, якого так потребує Україна для перемоги у війні.

Джерело https://biz.nv.ua/ukr/experts/gontareva-stavit-pid-sumniv-efektivnist-roboti-nbu-pishniy-zaperechuye-hto-naspravdi-praviy-50422182.html