Будуйте бізнес без боротьби

Олег Мацех — унікальний підприємець. Власну справу розпочинав ще в 90-х. У той час створив першу в країні приватну стоматологічну клініку. Згодом був активним учасником Першого та Другого майданів. Координація акції “Захоплення” помаранчевими київського вокзалу, спільне створення Громадської ради майдану та ініціативи “Реанімаційний пакет реформ”, — усе це його рук діло. У 2015-му підприємницьке крісло та громадські ініціативи змінив на директорський кабінет. Очолив Львівське комунальне підприємство, що спеціалізувалося на бездомних тваринах. І, без перебільшення, всього за рік перетворив ЛКП, про яке ходила слава “місця, де вбивають собак” на сучасний центр адопції та ветеринарної допомоги чотирилапим. Аналогів немає в жодній іншій європейській країні. Зараз Олег Мацех — власник львівського вінілового клубу VІНІΛ CLUB та найбільшого в Україні закладу веганського харчування OM NOM NOM. Ми поспілкувалися з бізнесменом про його бачення успішної власної справи.

“Шукав нових можливостей розвитку в стоматології”.

“У кінці 80-х, після випуску з медичного університету, працював на львівській кафедрі ортопедичної стоматології. Там само й викликадав, — згадує пан Олег. — У цій системі мені не подобались умови, у яких працював. І хоч для багатьох це місце було мрією про ідеальну роботу, я шукав нових можливостей розвитку в стоматології. Не сприймав те, що ми працювали без рукавичок, дезинфекція була на поганому рівні, а єдиною анестезією для пацієнтів було слово “потерпіть”. Розумів, що все має бути інакше. Мені вдалося домовитися з одним із іноземних студентів, щоб той привіз на кафедру фотополімерні лампи. Це було в 1988-му році. Точно перший у Львові, а можливо, і у всьому Радянському Союзі я почав використовувати німецькі фотополімеризатори під час роботи. Тоді це було дивом, коли пломби застигали не завдяки компонентам змішування, а тверднули за допомогою світла.

Водночас працювати було важко. Один із прикладів: інструменти не можна було добре простерилізувати. Тому окремо були інструменти для здорових людей, а окремо для тих, хто переніс гепатит. Та не всі зізнавалися у хворобах. Одні забували, інші просто не хотіли афішувати. Можливо, це й було однією з причин того, що емігрував у Канаду”.

У Торонто Олег Мацех прожив рік. За цей час працював і будівельником і дітей нянчив, і в нічних клубах підробляв. Встиг заробити три тисячі доларів. З таким стартовим капіталом та бажанням власної справи повернувся вже в незалежну Україну.

У Львові Олег відкрив одну із перших приватних стоматологічних клінік у країні “М Денталь”. Усіх пацієнтів приймав у рукавичках, шапочках і масках. Працював із металокерамічними матеріалами. Був у парі з асистентом. Подібної практики в Україні ще не було. Попри дуже високі ціни на такі стоматологічні послуги, практика пішла дуже добре. Звичайно ж, не обійшлося без рекету 90-х. “Категорично відмовився платити, — продовжує розмову пан Мацех. — Сказав, що можу правильно полікувати зуби. Але не безплатно. А за тарифами, що є. Це спрацювало”.

Так крок за кроком, підприємець розвинув стоматологічну практику до такого рівня, що черга із охочих полікувати зуби саме в Олега Мацеха була розписана на 8 (!) місяців. Згодом бізнесмен продав цю справу й зайнявся постачанням стоматологічного обладнання. “Зрозумів, що хороших стоматологічних матеріалів, установок, обладнання в країні дуже мало, і вирішив це виправити”, — пояснює він свій крок.

“Триматися намертво за один проект — не про мене”

У 1996 році з’явилася компанія з імпорту матеріалів, обладнання та консалтингу стоматологічних клінік “Інспе”. Перший проект, який здійснили — стоматологічна клініка Ярослава Заблоцького. Одна з реалізованих ідей — перший в Україні кабінет стоматологічної гігієни.

Згодом Олегу Мацеху вдалося організувати в Україні стоматологічну виставку та запросити на неї закордонних виробників. Так налагодив постачання іноземного стоматологічного обладнання та матеріалів до нашої країни.

“Бізнес пробували забрати, закрити. І не раз, — зізнається пан Мацех. — Маю кілька судових позовів. Ухвалених на мою користь. Бо бізнес завжди був чесний. Нині “Інспе” — один із лідерів у своїй ніші в Україні. Її річний оборот становить не менше 500 мільйонів гривень. Але я ніколи не хочу закриватися на чомусь одному. Потрібно рухатися вперед. Гроші для мене — лише інструмент та ресурс для подальшого розвитку. Однозначно не самоціль. Тому, піднявши “Інспе”, подарував її дітям. Від цього проекту я повністю відійшов. Для мене важливо закласти цінності в компанію, створити здорову базову платформу для росту. Але триматися намертво за один проект — не про мене”.

У 2012-му році Олег Мацех вирушив на річну подорож до Індії. Після ще був рік спокою в Україні, а потім почався Майдан. Мабуть, дивно було б навіть сподіватися, що після активного досвіду під час Майдану 2004-го, пан Олег стоятиме осторонь у 2014-му. До речі, пригадуєте обговорюване фото, де музикант грає на синьо-жовтому піаніно на Банковій перед колоною беркутівців? Це — Маркіян Мацех, старший син підприємця.

Нещодавно представники голівудського режисера Стівена Спілберга зв’язувалися з Олегом Мацехом щодо прав на використання цієї світлини. Всесвітньо відомий режисер знімає документальний фільм для Discovery про українську Революцію гідності. Попередньо його реліз запланований на наступний рік.

“Ми перемогли, тому що діяли без насилля, — упевнений Олег Мацех. — Це ж стосується й бізнесу. Будь-яка боротьба забирає енергію. Але для дієвої перемоги з перспективами потрібно щось створювати, відновлювати. Пам’ятайте про це й будуйте бізнес без боротьби”.

Принцип ненасильницької політики стосується і реалізації проектів у сфері громадського та державного сектору. У 2015-му році Олег Мацех очолив Львівське комунальне підприємство “Лев”, що займалося відловом безпритульних тварин. До цього, зоозахисники ненавідили цю установу, а люди осторонь обходили. Про підприємство ходила слава, як про місце, де тварин-безхатьків убивають. Не найгуманнішими методами. Під час першої ж своєї пресконференції на новій посаді Олег Мацех заявив, що працюватиме в ЛКП лише рік. За цей час хоче перетворити його на місце ветеринарної допомоги та прилаштування безпритульних тварин. У планах, щоб ЛКП ще й саме на себе заробляло. “Це був один із найважчих моїх проектів, — зізнається пан Мацех. — Та за рік вдалося зробити все із запланованого. Потрібно було навчити людей, що громадські та державні установи можуть бути успішними. І для них теж діють ті самі принципи, що і в бізнесі.

Зараз ЛКП “Лев” не має аналогів у Європі. Усі йдуть шляхом притулків. Я ж вважаю, що це тюрма для тварин. Ключове завдання — адопція, повернення тварин у родини. Для цього ми розгорнули потужну медіакампанію, створили соціальний ролик про безпритульних тварин. Мені вдалося отримати кошти на розвиток ЛКП, як від міста, так і виграти грант Євросоюзу. Правильно реалізувавши всі ресурси, фактично, вдалося змінити ставлення містян до безпритульних тварин. У Львові немає догхантерів. У школах є уроки гуманного поводження з тваринами. Є сучасний стерилізаційний центр, через який проходить величезна кількість собак. Щороку ведемо їх підрахунок. Станом на 2019 рік, безпритульних собак у Львові менше трьох сотень. Порівняно із понад тисячею ще кілька років тому. Це — наслідок програми стерилізації та прилаштування, що діє в ЛКП “Лев”.

“Політика віддавати, корисніша, ніж накопичувати”

Налагодивши менеджмент у комунальній установі, у 2016-му Олег Мацех знову переключився на власну справу. Цього разу — магазин із продажу вінілових платівок VІНІΛ CLUB. “У мене була хороша велика колекція платівок, — продовжив розмову бізнесмен. — Її вартість — кілька десятків тисяч доларів. Прийшов до рішення, що не дуже добре, коли така колекція лише в однієї людини. Набагато краще поділитися нею з іншими. Окрім того, вінілова культура дає можливість “промацати” музику, дарує більші емоції, аніж інші формати, заглиблює тебе у звук. І це — антиможливість скачувати музику з інтернету. Це — здорова, глибока культура. Роздумуючи над цим, я орендував у центрі Львова приміщення. Так з’явився магазин VІНІΛ CLUB”.

На початку в місті було не більше 15 людей, які слухали музику на вінілах. Зараз їх кілька тисяч. Усі вони — клієнти магазину. Розширився й вік цільової аудиторії. Якщо раніше це були молоді люди віком 25-40 років, то тепер серед покупців і 15-річні поціновувачі з’являються. Тому що це стало модним, стильним і популярним способом проводити час.

“Як у цій, так і в будь-якій іншій справі завжди намагаюся не роздувати власне его, — каже пан Мацех. — А ще керуюся тим, що політика віддавати корисніша, ніж накопичувати. У другому випадку ніколи не з’явиться нічого нового. Для нього просто не знайдеться місця. Якщо ж не боятися віддавати, неважливо що — час, ресурси, кошти — завжди чекайте на нові можливості. Бо вони точно з’являтимуться”.

“OM NOM NOM — це ам-ням-ням. Це, коли так смачно, що рот увесь наче в усмішці”

Як ви вже зрозуміли, зосередження тільки на одному бізнесі  — це не про Олега Мацеха. Наступним його проектом після магазину вінілових пластинок стало відкриття веганського кафе. “Ще під час подорожі Індією я усвідомив, що до тварин потрібно ставитися з повагою, — пояснив підприємець. —  А під час роботи в ЛКП “Лев” відмовився від м’яса. Кілька останніх місяців практикую виключно веганство.

Ідея з відкриттям веганського кафе зародилася кілька років тому. У центрі Львова був невеличкий заклад із веганською їжею. Якось зайшов туди поїсти і побачив програвач. Запитав, чи можу купити його для свого магазину. На що власник просто запропонував подарувати його. Наступного разу, коли був там у гостях, оглянувся детальніше та знову поговорив із власниками. Сказав їм, що заклад може розвиватися краще. Але для цього потрібні інвестиції. Хоча б 50 тисяч доларів. Тому що працювати було над чим. Ми зустрілися ще двічі. Мій основний принцип — усі стосунки будувати на довірі. Ми повірили один одному і розпочали співпрацю. Так народилося веганське кафе OM NOM NOM. У свою команду взяв найкращих кухарів, барменів, дизайнерів, фахівців із маркетингу. До прикладу, наш шеф-кухар Ярослав Гуменюк входить у сотню найкращих кухарів України.

Зараз, із малесенького кафе ми перейшли у вищу лігу. Створили найбільший в Україні веганський smart casual restaurant на 150 квадратних метрів.

Наша концепція — нікому не читати мораль щодо етичного поводження з тваринами. Не моралізувати. Не вчити жити. У нас просто смачна альтернативна кухня. Багато людей, які в мене побували, навіть не знали, що їли страви без тваринних складників. Це не завадило їм прийти ще. І ще. Знаю, є люди, які після куштування наших страв перейшли на вегетаріанство і веганство. Просто, вони дізналися, що альтернативна кухня може бути смачною. OM NOM NOM — це ам-ням -ням. Це коли так смачно, що рот увесь наче в усмішці.

Хочемо показати, що між веганством і дієтами немає нічого спільного. Вегани живуть повноцінним життям. І, якщо принцип дієти — це турбота про власне здоров’я, то ціль веганства — це ще й турбота про планету.

В OM NOM NOM багато клієнтів — молодь. Усі мої бренди зорієнтовані на молодих людей”.

“Зі страхом, що нічого не вийде, краще навіть не починати”

За словами Олега Мацеха, OM NOM NOM — це заклад ресторанного типу з демократичними цінами. Більшість страв коштують менше 100 гривень. У меню поєднані сніданки, стріт-фуди, основні страви ресторанного типу та випічка з власної пекарні.

Зараз бізнесмен налагоджує проект із харчування IT-спільноти Львова веганськими обідами. Ідея на завершальних стадіях.

Як підсумовує Олег Мацех, така успішність бізнесу — це перш за все його ідейність. Підприємець переконаний, будь-яка власна справа повинна бути наскрізь просякнута особистою цінністю. Це — найголовніший стержень будь-якого бізнесу.

А ось іще кілька порад бізнесмена щодо успішного ведення власної справи:

• Підприємці діляться на заробітчан та ідейних бізнесменів. Справа останніх живе й після них.
• Гроші — лише інструмент для розвитку. Ними треба дорожити, як ресурсом. Не більше.
• Усе, що ви продаєте має йти з середини. Це — про чесність справи.
• Треба вміти віддавати. Якщо цього не робити — власна справа не розвиватиметься. Це стосується й ідей, що “притягнуті за вуха”.
• Варто навчитися правильно розподіляти ресурси та менеджмент. Але робити це не як вам цікаво, а так, щоб зацікавити потенційних клієнтів. Для цього слід навчитись продавати.
• Зі страхом, що нічого не вийде, краще навіть не починати.
• Найкращий кредит — ваша репутація. І навіть якщо ви лише розпочинаєте, репутація людини, що нікого не підвела, не обманула — хороший стартовий капітал.
• Краще розпочинати бізнес із партнером. І найкраще, якщо це люди, на яких хочеться рівнятися.
• Найкращі бізнеси будуються тільки на позитивних якостях людей.
• Коли ви формуєте ідейні проекти, варто підготуватися, що вони не почнуть приносити шалені гроші, скажімо, у перші три роки. Головне, щоб бізнес був рентабельним, не йшов у мінус.
• Не задумуйтеся над питанням, коли повернуться гроші. Поки власна справа розвивається, вкладайте в неї всі вільні кошти й час.

Олег Мацех переконаний, що ці правила працювали, коли він був лише на старті своєї підприємницької кар’єри. Вони працюють і зараз. Недаремно ж бізнесмен обдумує пропозицію відкриття кафе OM NOM NOM у містах Європи, зокрема у Варшаві та Лондоні.