Бізнес-план
В Україні спостерігається справжній горіховий бум: площа насаджень під цю культуру останніми роками зросла на 20–25 %. Країна увійшла до десятки найбільших виробників, захопивши 5 % світового ринку.
Щорічний урожай волоського горіха в Україні – у межах 100 тисяч тонн. Інвесторам обіцяють рентабельність від вкладень на рівні 400 %. Ми вирішили дослідити, чи дійсно горіхи приносять такі прибутки й чи є підводне каміння в цьому бізнесі.
Заробляємо на здоровому харчуванні
Головний стимул горіхового буму – світовий тренд на здорове харчування. Перспективи зростання цього ринку непогані. У 2018 році у світі зафіксували мільярд споживачів різних видів горіха, до 2030-го прогнозується, що ця кількість зросте удвічі, до 2 мільярдів.
Закладати нові горіхові сади аграрії почали не так давно, у 2011–2014 роках, тому тільки зараз вони почали отримувати врожаї й окупати свої інвестиції. А до того підприємці продавали горіхи від старих дерев, які були посаджені 30 – 40 років тому колгоспами, лісництвами чи приватними домогосподарствами.
«Головна проблема, що в нас немає науки про розведення горіхів, тривалий час горіх цінився лише як деревина, тому його зазвичай вирощували у лісгоспах. У нас і досі немає державного інституту, де б вивчалися і культивувалися нові сорти горіхів, робилася селекція, тому цю культуру в нас виводять переважно ентузіасти», – вважає Іван Юкал, фермер і селекціонер горіха.
Понад 80 % горіхових площ належать звичайним людям у селах чи присадибних ділянках, через це якість продукту не надто висока, гуртовим покупцям здають здебільшого несортовий товар. Ті ж, хто займаються горіхом фахово, продають його вже у товарному виді.
За кордоном сортовий горіх без шкаралупи коштує 4–5,5 євро за кіло, нелущений удвічі дешевше – від 2,2 євро.
Родити горіховий сад починає лише на четвертий рік. Восьмирічне дерево дає 7–8 кг плодів, тобто з одного горіха можна вторгувати приблизно 30 євро, а з гектара, де зростають 200 дерев, – 6–7 тисяч євро. П’ятнадцятирічні дерева сортів із підвищеною врожайністю, як-от «лара», «чендлер», «велетень», можуть дати удвічі більший врожай. А взагалі, горіх родить до 70 років.
«Це дерево може прогодувати не лише вас, а ще два-три покоління ваших нащадків. Це довготривала інвестиція. Багато селян зараз безбідно живуть, бо їхні батьки чи діди колись висадили горіховий сад. Тепер їм не треба їхати за кордон батрачити, щоб прогодувати сім’ю. Тож горіх є й соціальною інвестицією: діти чи онуки частіше до вас приїжджатимуть, бо вам є що їм дати», – зазначає пан Юкал.
Скільки грошей принесе горіх
Спершу треба розв’язати земельне питання. Коли маєте свою ділянку, то все набагато простіше, бо оренда землі, зокрема короткострокова, невигідна, особливо якщо у вас інвестиція всього на один-два гектари. Вирішили придбати землю – доведеться викласти 2–8 тисяч доларів за гектар залежно від зони, де розташована ділянка, та якості ґрунту. На щастя, горіх щодо цього не дуже вибагливий.
На підготовку й висаджування дерев піде приблизно 3 тисяч доларів на гектар. Три-чотири роки горіх росте й не родить, а вже на четвертий-п’ятий – перший врожай має окупити всі витрати на висад, імовірний зиск приблизно 4–6 тисяч доларів. Надалі врожайність зростатиме, і дохід становитиме десь 8 тисяч доларів з гектара. Основні витрати фермер відчує саме на етапі висаджування дерев, догляд за садом й зберігання плодів коштують копійки, як порівняти з доходом.
Як вирощувати сад
Спочатку треба подбати про реєстрацію багаторічних насаджень у сільській раді чи об’єднаній територіальній громаді. Так ви матимете документ про походження горіха й зможете продавати продукт на експорт.
Під час формування саду головним завданням є підбір посадкового матеріалу. Якщо висаджуєте в полі, беріть дворічні деревця – так кількість саджанців, що загине, становитиме лише 3–5 %. Щоб сад добре запилювався, подбайте про те, аби саджанці мали рівне співвідношення чоловічих і жіночих бруньок. Не допускайте загущення, оптимальна відстань між деревами: 10 метрів – у ряді, 12 метрів – між рядками.
«Важливе питання – оброблення молодих садів, бо на початку плодоношення через хвороби й шкідників можна втратити до 90 % урожаю. Перше обприскування саджанців робіть, коли листя виростає на 10–15 сантиметрів. Якщо грошей на всі захисні роботи не вистачає, то краще пропустити заходи зі знищення шкідника, але не економити на обприскуванні дерев від хвороб, – підказує Іван Юкал. – Я використовую бакові суміші, так я одночасно роблю і фунгіцидну, й інсектицидну профілактику. За літо треба 4–5 разів обробляти сад. Краще обприскувати увечері, це забере у вас 2–3 години».
Коли горіху 1–2 роки, формують його крону й підрізають зайві гілки, щоб дерево не росло занадто високим і мало кулеподібну форму, так воно краще родить.
Як зберігати й збувати врожай
Тільки-но горіх почне родити, треба подбати про реалізацію врожаю.
«Майже 90 % горіха йде на експорт, тому що внутрішній ринок дуже слабкий. За кордоном структура споживання набагато краща, бо там горіх використовують в усіх напрямах харчопрому. Багато нашої продукції купують для виробництва халви й інших солодощів, цінується дієтична горіхова олія, а шкаралупа має попит як екологічно чисте добриво.
Експортних потоків три. Оскільки з Росією ми не торгуємо, то більша частина йде у Білорусь. Через Польщу наш горіх потрапляє до Західної Європи. Третій шлях – через Молдову на Балкани, у Туреччину і на Близький Схід.
Головна проблема горіхової комерції – за кордоном не сформований наш бренд, здебільшого продукція не має документації, офіційного підтвердження країни походження. Експортери продають товар за низькою ціною, бо переважно наш горіх постачається з лісництв чи домогосподарств, товарного промислового горіха дуже мало», – зауважує фермер.
Ціна на продукцію залежить від кольору ядра: чим воно біліше, тим дорожче.
«Горіх боїться високої температури під час сушіння, тому його треба промити холодною водою, просушити й зберігати у відносно прохолодному місті. Горіх не любить, коли його прожарюють чи закидають сохнути на горище, де температура може сягати 50 градусів. Оптимальні умови – 12–15 градусів, тоді ядро виходить світлішим. Тільки-но горіх почне тріскатися, треба промити його шкірку холодною водою і просушити холодним повітрям. І головне, не тримати на горищі, бо так ядро потемніє», – нагадує фахівець.
Ще одна проблема – зберегти вологість горіха, за стандартом вона має бути 13 %. Однак зазвичай люди здають пересушений продукт (6–7 %), не перевіряючи його вологоміром. Через невідповідність стандартам виробник змушений скидати 30 % від товарної ціни, а перекупник, що бере такий горіх, доводить його вологість до стандарту й продає по кращій ціні.
За сортовий горіх, без шкаралупи, платять удвічі більше, тому є сенс полущити його самотужки, до того, як він потрапить до перекупника.
«Є спеціальні машини-горіхоколи, що б’ють відро горіха за пів хвилини, однак люди часто не цінують своєї праці й длубають шкаралупу вручну. За допомогою машин можна за 3–4 дні перебити тонну, тоді як вручну її доведеться бити цілу зиму, та ще й пальці можна пошкодити», – каже Іван Юкал.
А от зі збутом проблем немає. Щоправда, тут є свої нюанси: перекупники платять різну ціну за товар залежно від обсягу партії. Гуртовики поділяються на тих, що закупає малі партії (до 500 кг), середні (від 500 кг до 2 тонн), великі (2–5 тонн) і дуже великі (до 10 тонн). Тому, якщо у господаря врожаї невеликі, вигідніше об’єднатися з іншими виробниками й спільно продати партію понад 500 кг, таким чином ви оминаєте ланку найдрібніших закупівель, і це дасть змогу продати товар, приміром, не за 80 грн за кіло, а за 130, бо це вже велика партія.
Бізнес-план
АТ "Ощадбанк"