За маминим рецептом 

Трендом екологічності нині нікого не здивуєш. А от перетворити його на прибутковий бізнес та виділитися серед величезної кількості конкурентів – це вже інша річ. Інтернет-магазин натуральних продуктів харчування «База лісу» знайшов свій підхід щодо цього питання. Оперативність та європейський сервіс – його головні переваги. Про те, які бізнес-процеси стоять за цими поняттями, ми розпитали співзасновницю «Бази лісу» Мирославу Савіцьку. 

Мирославо, ви спеціально відкривалися як прихильники здорового способу життя? Що переконало вас у тому, що ваш бізнес перспективний?

Так сталося випадково. Я сама родом із Закарпаття, і те, що зараз називають здоровим способом життя і словом «еко», у нас було завжди. Зрозуміла я це, лише коли переїхала до Умані навчатися: багато знайомих просили привезти їм білих грибочків, сушених ягід, чаю. Тож мій чоловік запропонував мені зайнятися продажем продуктів харчування. Вже від самого початку ми хотіли не просто випускати товар, а закласти у нього філософію любові до природи. Критерієм правильності нашого вибору став попит: ми навіть не сподівалися на такий ажіотаж. 

Чи допомагає вам сьогодні орієнтація людей на екологічність і здоровий спосіб життя?

Так, більшість нашої аудиторії веде здоровий спосіб життя та споживає лише натуральну їжу. 

Виходить, у вас вузька цільова аудиторія. Як про вас дізнаються покупці? Які канали комунікації ви використовуєте? 

Спочатку ми були в усіх соцмережах: «ВКонтакте», Facebook, Instagram, Twitter і Google+. Клієнтську базу почали формувати з аудиторії сайтів схожої тематики. Зрештою вибрали для себе Facebook, Instagram і Twitter як основні канали.
Поштовхом до розвитку стало те, що у Facebook з’явилася функція «Магазин» і почали виникати торговельні групи, де можна було публікувати оголошення про свої товари. Після цього Facebook побив усі рекорди: 90% наших клієнтів за два роки прийшли звідти. Рекламу ми даємо лише у соцмережах, але це помірні кошти. Наприклад, є тематичні групи, які займаються винятково продуктами харчування. Кількість їхніх учасників починається від 50 тис., тож там дуже вигідно купувати можливість оголошення. 

Ви працюєте лише з кінцевим споживачем чи на корпоративному рівні також є попит на ваші послуги?

В основному ми працюємо на кінцевого споживача. На корпоративний рівень вийшли лише наприкінці минулого року і зараз удосконалюємо цей напрям. 
Цьогоріч ми плануємо вийти на європейський ринок. У нас є дуже багато пропозицій зі Словаччини та Чехії, але для роботи з іншими країнами треба оформити відповідні документи. У цих країнах ми теж працюватимемо на кінцевого споживача і розповсюджуватимемо продукти під нашим брендом у екомагазинах. 

Хто ваші конкуренти? Чи досліджували ринок перед запуском магазину? 

Коли у нас виникла ідея бізнесу, ми одразу почали її реалізовувати. Спонтанно. На той час у нас не було жодних знань з маркетингу. На конкурентів почали звертати увагу лише згодом. В основному це інтернет-магазинчики чи торговельні групи. З найбільших – «Еколавка». 
З минулого року я спостерігаю, що позиціонування бренда як «еко» чи «вирощено у Карпатах» стає все більш трендовим і конкуренція посилюється. 

Чи складали ви бізнес-план, коли виходили на ринок? Чи потрібен він взагалі малим та середнім підприємцям? Може, він підходить лише для великого стабільного бізнесу, що точно проіснує найближчі роки? 

У нас був такий собі аматорський бізнес-план. Ми чітко прописали, як спілкуватися з клієнтом, який буде термін доставки, як пакувати продукцію, як робити заготовки. Професійного бізнес-плану не було. Нині ми працюємо над цим питанням. 
Якщо у вас є прибуткова ідея, насамперед треба скласти бізнес-план. Тоді ви чітко зрозумієте, що робити далі. Якщо є можливість, порадьтеся з професіоналом. Якби ми мали бізнес-план, то не втратили б багато часу та коштів на помилкові рішення. Наприклад, спочатку ми хотіли відкрити офлайн-магазин: збирали документи, витратили багато грошей і вже потім зрозуміли, що за нинішніх умов вигідніше працювати онлайн. 

Якими були перші інвестиції та структура витрат? Скільки витрачено грошей на розроблення продукту, просування, персонал, логістику, оренду приміщень?

За перший рік, якщо не брати до уваги розроблення сайту, ми витратили 150 тис. грн.. Майже 10 тис. грн пішли на заготівлю грибів і на пасіку: це були продукти, з якими  ми вийшли на ринок. За кілька місяців розроблення сайту обійшлося майже у $500.
Найбільше коштів витратили на заготівлю продукції та зарплату працівникам. Багато грошей пішло на рекламу, фотосесії продукції, розроблення упаковки, технічне обслуговування сайту тощо.

Одна з ваших конкурентних переваг – європейський сервіс. А що це означає? 

Насамперед це якість продукції, ввічливий персонал, спрямованість на повне задоволення потреб споживача, естетика, починаючи від зовнішнього вигляду продукту та паковання. Дуже важливу роль відіграє оперативність: наш офіс-склад розташований в Умані, фактично в центрі України, і це дуже вигідне місце, щоб надсилати замовлення у будь-який куточок країни у найкоротші терміни. 

Заготівля ваших продуктів відбувається переважно на Закарпатті, а склад і офіс розташовані на Черкащині. Як вдалося побудувати такий дійсно всеукраїнський бізнес?
Ми все добре спланували від моменту замовлення до його отримання. Товар у нас є в обох місцях: коли ми на Закарпатті, то надсилаємо посилки звідти, і навпаки. Ми не прив’язані до певного міста чи магазину, і клієнти не відчувають, ми зараз на викачуванні меду на Черкащині чи на заготівлі грибів у Карпатах, тому що виконання замовлення відбувається онлайн. 

Яка географія ваших споживачів? Де найбільше полюбляють здорову їжу? 

Замовлення приходять з усієї України: і від жителів великих міст, і з сіл. Якщо визначати трійку лідерів, то це Київ, Львів і Дніпро. Далі йдуть Одеса та Харків. 

Ваші пропозиції – це традиційні для українців продукти. Раніше навіть не йшлося про закупівлю консервації чи меду. Те, що зараз є попит на ваші послуги, свідчить про занепад культури чи це природний розвиток індустріального суспільства, коли сервіс для населення, що працює у  містах, стає культурою?

Точно друге. Якби свідомість нашого суспільства залишилася на рівні ХХ століття, ми б вилетіли в трубу. А тепер це вже певна культура: у торговельних групах я прослідковую тенденцію надзвичайної популярності щоденної їжі, коли замовляють голубці, вареники, млинці тощо. І цей сервіс працює на професійному рівні, що для нашого часу стало нормою.