Що буде, якщо не дотримуватися закону про мову у бізнесі

У 2019 році Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що у побуті називають просто законом про мову. Суть та його головне завдання – всебічний розвиток і поширення української мови, популяризація національної ідеї та ідентичності, обов’язкове використання української в багатьох сферах життя.

З 16 січня набрала чинності стаття 30 цього закону. Вона зобов’язує усіх надавачів послуг, незалежно від форми власності, звертатися до клієнтів державною мовою. У разі порушення норми передбачаються санкції та штрафи. 

Разом із відомим столичним адвокатом Юрієм Криворучком ми розібралися у цьому питанні та з’ясували актуальну ситуацію й перспективи судових процесів для бізнесу щодо мовного закону. Читайте до кінця: буде багато цікавої інформації та лайфхаків!

Чинні норми та графік повного впровадження закону

Перші норми закону почали діяти ще з 16 липня 2019 року. З цієї дати проведення всіх видів публічних заходів (тренінгів, курсів тощо) має відбуватися державною мовою. Заклади освіти також повинні викладати українською. У 2020-му до дії закону приєдналися реклама на радіо та телебаченні, медична сфера й наука.

З 16 січня цього року користуватися державною мовою зобов’язали усіх надавачів послуг у країні, незалежно від форми власності. Це стосується:

• продуктових і непродовольчих магазинів і супермаркетів;
• онлайн-магазинів і корпоративних сайтів;
• ресторанів, кафе й інших закладів громадського харчування;
• аптек;
• відділень банків;
• фірм, що надають юридичні й бухгалтерські послуги;
• АЗС тощо.

Треба розуміти, що закон не створює перепон для споживачів, які хочуть отримати послуги іншою мовою. На прохання клієнта працівник може перейти на ту мову, яка буде прийнятною для обох сторін діалогу.

З 16 липня почали діяти ще кілька частин закону, які унормовують використання української у сфері культури. Зокрема, державною мовою мають проводитись усі мистецькі й розважальні заходи (є певні винятки). Також українською повинні друкуватися квитки, афіші й інші матеріали. Допускається розміщення поряд текстів іншою мовою, але вони не мають за обсягом і величиною шрифту перевищувати український оригінал. 

Повне впровадження всіх норм закону передбачене до середини 2024 року:

• 16.01.2022 – перехід державних і локальних (регіональних) ЗМІ на українську мову;
• 16.07.2022 – обов’язковий український варіант сайтів, профілів у соцмережах. Переведення на державну мову інтерфейсів комп’ютерного програмного забезпечення;
• 16.07.2024 – перехід місцевих ЗМІ на українську.

Підкреслимо, дія закону розповсюджується виключно на громадську сферу й жодним чином не обмежує приватну сферу спілкування та проведення релігійних свят, обрядів тощо.

Сфера обслуговування й мовний закон

Ключове питання для бізнесу – це стаття 30, яка встановлює, що всі надавачі послуг і продавці мають обслуговувати споживачів українською. Окрім усного спілкування, державна мова повинна використовуватися в інформаційних матеріалах про послуги й товари. Українською мають бути написані:

• назва й уся супутня інформація про товар;
• оголошення;
• уся зовнішня реклама (текстова, візуальна, аудіо);
• маркування та інструкція до ліків;
• мобільні застосунки;
• записи вебінарів, курсів й уроків, якщо вони використовуються як контент сайту.

Треба розуміти, що закон охоплює практично всі сфери громадського життя й бізнесу, суспільних і побутових відносин. Тому, щоб не порушувати його норми, краще повністю перевести свій бізнес на українську за замовчуванням і вести діяльність виключно державною мовою. 

Хоч на прохання клієнта його можна обслуговувати іншою мовою, проте діловодство й заповнення всієї документації повинно бути все одно українською.

Штрафи й санкції за порушення

В Україні запровадили нову посаду – Мовний омбудсмен, саме він стежить за дотриманням вимог закону й захищає права української мови. Уповноважений може як самостійно інспектувати бізнес, так і реагувати на скарги від населення.

За перше зафіксоване порушення передбачено винесення попередження з вимогою усунути його у 30-денний термін. Якщо повторна перевірка знову виявляє порушення, накладається штраф, розмір якого прив'язаний до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі – НМДГ). Розмір санкцій класифікується у ст. 188-52 КУпАП і може становити від 200 до 700 НМДГ (від 3 400 до 11 900 грн).

Якщо порушення зафіксовано у компанії, яка надає послуги будь-якого типу, згідно зі статтею 57 закону України № 2704 передбачено покарання у розмірі 300–400 НМДГ (5 100–6 800 грн).

Важливо! Штрафи почнуть стягуватися лише з 16 липня 2022 року. Тож у бізнесу достатньо часу, щоб безболісно перейти на українську та навчити своїх співробітників коректно застосовувати норми закону.

Механізм фіксації та реагування з боку держави

Юрій Криворучко допоміг розібратися, як відбувається фіксація порушення та як на це реагують відповідні державні органи. 

«Будь-яка особа, що прийшла до пральні, кав’ярні чи автосервісу, буде очікувати, що працівник звертатиметься до неї українською мовою. Якщо сам клієнт перший звертається до персоналу (надавача послуги) іншою мовою, він фактично висловлює згоду за замовчуванням на обслуговування цією мовою. Тоді й працівник може (якщо, звісно, володіє) відповісти тією ж мовою», – каже експерт.

Фіксація порушення. У законі про мову чітко прописано, що будь-який громадянин має право вимагати отримання послуг державною мовою та належного виконання закону. Якщо працівник відмовляється це робити, споживач може звернутися до керівництва компанії за роз’ясненнями й проханням усунути порушення, тобто обслуговувати його державною мовою.

Коли ж і посадові особи відмовляються виправляти ситуацію, клієнт має зафіксувати цей факт приладами відео, фото чи аудіофіксації та надати скаргу Уповноваженому із захисту державної мови. Зробити це можна кількома способами: 

• заповнити спеціальну електронну форму на офіційній інтернет-сторінці Мовного омбудсмена ;
• листом на e-mail омбудсмена; 
• звичайним листом на його адресу.

Згідно зі статтею 55 закону у скарзі зазначається:

• ПІБ заявника;
• адреса проживання;
• телефон, e-mail та інші канали зв'язку;
• викладається суть скарги із зазначення того, хто саме скоїв правопорушення (посада, ПІБ тощо);
• долучаються відповідні докази вчинення правопорушення (власні аудіо та відеозаписи позивача, фото, записи камер спостереження, тощо);
• дата й підпис.

Важливо. Підпис заявника в електронному зверненні не вимагається. Крім того, заява про мовне адмінпорушення подається не пізніше ніж 6 місяців з дати його фіксації.

Юрій Криворучко зазначає, що право на вчинення адміністративного покарання мають тільки мовні інспектори.

Якщо клієнт викличе поліцію й патрульні складуть рапорт, то по ньому компанію не оштрафують. А все тому, що законом про мову та КУпАП не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення посадовими особами Національної поліції.

Реагування. «Штат мовних інспекторів передбачає 60 людей. Зараз набрано лише половину, й на всю Україну цих людей буде недостатньо. Але в країні активно пропагується, щоб було якомога більше заяв від свідомих громадян. Закон напряму закликає українців доносити на громадян-порушників», – каже адвокат.

У відповідь на отриману скаргу Уповноважений із захисту державної мови розглядає докази особи й вирішує щодо відкриття адміністративного провадження. За перше порушення закону підприємству надсилається попередження. Повторне порушення упродовж року може призвести до накладання штрафу: посадові особи підприємства нестимуть матеріальну відповідальність згідно зі встановленими законом нормами.

Як захистити бізнес від штрафу

«В КАСУ (Кодексі адміністративного судочинства України) зазначається, що у випадку суперечності між внутрішнім законодавством та міжнародними актами, згоду на які надала українська влада (тобто ратифіковані), застосовуються норми міжнародного законодавства», – каже адвокат. 

Отже, державні судові перспективи щодо стягнення коштів із підприємців досить погані. Так, законом про мову порушуються встановлені міжнародними правовими актами стандарти й норми прав людини. Серед них такі:

• Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (статті 10, 14);
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (статті 2, 19, 27);
• Рамкова конвенція про захист національних меншин (статті 13, 14);
• Ословські рекомендації щодо мовних прав національних меншин;
• Європейська хартія регіональних мов або мов меншин.

Ми, як країна, ратифікували всі перелічені пакти, угоди й конвенції, Верховна Рада дала згоду на їх дотримання, впровадження й захист від порушення в Україні, тому вони є обов'язковими до виконання. Наприклад, в частинах 1 і 2 статті 10 Цивільного кодексу зазначається: 

«1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України».

«Тож у разі оскарження в суді підприємці та їхні посадові особи виграватимуть у Мовного омбудсмена, бо судді змушені застосовувати міжнародні акти, які обов'язкові до виконання і превалюють над внутрішнім законодавством», – підсумовує Юрій Криворучко.

Експерт вважає, що у мовному законі багато процедурних моментів, недотримання яких є підставою для скасування постанови в суді. Наприклад, у разі складання протоколу особа, що притягується до адміністративної відповідальності (далі – особа), має право на підставі ст. 268 КУпАП і с. 59 Конституції України на професіональну правову допомогу. А при розгляді справи, під час адміністративного провадження та винесення постанови – тим більше: участь адвоката є обов'язковою, якщо особа, стосовно якої складається адмінматеріал, вимагає цього. 

Підставою для скасування постанови у суді, на думку адвоката, буде:

• якщо вона ухвалена за відсутності самої особи;
• коли особа заявила, що вимагає внести до постанови її заперечення, що вона не має можливості скористатися правовою допомогою.

Юрій Криворучко радить підприємцям працювати за законом, звичайно, коли він не порушує прав бізнесу, та навчити своїх співробітників правильно послуговуватися чинними нормами. Треба знаходити компроміси й не провокувати конфлікти зі своїми клієнтами.

Але якщо саме клієнт ініціює конфлікт на тлі закону про мову, треба вміти відстоювати власні права й не зволікати з допомогою кваліфікованих юристів для захисту прав, що порушуються або не визнаються, свобод та інтересів громадян, які є представниками бізнесу.