Свій до свого по своє

Микола Стецьків, засновник фермерського господарства «ФайнаBerry», розповів «Будуй своє» про полуничний бізнес, пошуки фінансування і помилки під час підприємницької діяльності.

Від ідеї до першого врожаю

Моя бізнесова історія розпочалася кілька років тому — у 2015 р. По поверненні з АТО я замислився про подальшу діяльність. Щоб отримати роботу, став на облік до Львівського міського центру зайнятості. Там мені запропонували відкрити власну справу. Про цю пропозицію я повідомив дружині Іванні — і ми заходилися шукати варіанти можливого бізнесу. Зупинилися на вирощуванні полуниці — за нашими спостереженнями, через втрату виробників з Криму та Cходу України цей ринок був не насичений достатньою кількістю продукції, тим паче у Львівській області.

Більше про бізнес на вирощуванні полуниці ми дізнавалися зі всіх можливих безоплатних джерел — інтернет-статті українською, російською, англійською мовами, YouTube. Все написане іноземними мовами перекладали за допомогою онлайн-інструментів та програм. Отриману інформацію ретельно розбирали та аналізували.

Визначившись із рішенням вирощувати й продавати полуницю населенню, ми повідомили про це Львівський ЦЗ. У цій установі нам надали на заснування справи перше фінансування — 28 тис. грн. Витратили ці гроші на посадковий матеріал — 1 сорт полуниці та добрива. За нашими підрахунками, тоді цього мало вистачити для заснування бізнесу та отримання прибутку вже наступного року.

Про кошти

Як ветеран АТО я отримав у користування наділ землі у 0,1 га. І досить скоро після закупівлі посадкового матеріалу ми зрозуміли: виділеної державою суми нам не вистачить. Ми потребували значних коштів на доведення до ладу земельної ділянки, адже перед тим як вирощувати ягоди, там слід було викорчувати з ґрунту коріння дерев та кущів. Потрібна була і електрика, а ще — облаштувати свердловину з водою та систему крапельного поливу. Загалом всі ці витрати становили більше 500 тис. грн.

Зрозуміло, ані я, ані моя дружина не мали таких грошей. Тож довелося шукати додаткових способів фінансування. Спочатку ми попрямували до ломбарду, де закладали власні речі, щоб крок за кроком устаткувати нашу ферму всім необхідним. Нам також позичали гроші друзі, знайомі і просто люди, що у нас повірили. На щастя, в галичан є така особливість — довіряти людям, тому ми й отримали підтримку.

Третій спосіб — гранти. Завдяки цьому ми здобули фінансування на зведення теплиці. За умовами гранту, 70% необхідної на будівництво суми надав фонд «Відродження» — 73 тис. грн. Решту 30% ми профінансували власним коштом. Облаштувавши теплицю, ми отримали додатковий спосіб заробітку на вирощуванні овочів у міжсезонний період.

Що стосується повернення інвестицій, позичені кошти я віддаю й до сьогодні. Головне, всі ці способи фінансування — і допомога служби зайнятості, і грант, і позичені кошти — зіграли свою важливу роль у становленні бізнесу, підвищенні його впізнаваності, в отриманні врожаю і багатьох інших моментах.

Помилки «ФайнаBerry»

Започатковуючи бізнес, я навіть не здогадувався, що на мене чекає. Нижче наведу приклади кількох помилок, які могли зруйнувати мою підприємницьку діяльність.

1. Прорахунки

На старті, отримавши грошову допомогу від Львівського ЦЗ, ми з дружиною не зважали на додаткові витрати, як-от на проїзд і час у дорозі. А ще — забули про необхідність отримувати зарплату. Як і багато хто з підприємців, ми були настільки захоплені новою справою, що у видатки не включили своєї заробітної платні на утримання родини та п’ятьох дітей. З іншого боку, якби тоді я підрахував усі видатки, як-от на буріння свердловини та електроенергію, можливо, й взагалі не зайнявся б цим бізнесом.

Так сталося, що ці витрати стали очевидними пізніше, коли справу було вже розпочато. Звертати зі шляху було вже запізно — задалеко зайшли, плюс інтуїція, що у нас все вийде, спонукала до дії.

2. Неуважність до саджанців

На превеликий жаль, ми зіштовхнулися з кількома проблемами, пов’язаними з саджанцями.

Перша — ми отримали збитки через неякісні зразки, з якими нас просто обдурили. І це були кредитні гроші. Друга виникла набагато пізніше, коли один з сортів ягоди в нашому регіоні повів себе не так, як в інших, і полуниця з яскравим солодким смаком у нас виросла кислою. У підсумку — незадоволені клієнти та збитки.

Це нас не зупинило, навпаки, дало поштовх для зростання і пошуків найкращих варіантів для Львівського регіону і за смаком, і за зовнішнім виглядом.

Наскільки змінилася ферма

Фермерське господарство ми заснували на невеликій земельній ділянці у 0,1 га. Саме тут виростили перші врожаї. Пізніше площа розширилася до 1 га за рахунок суборенди сусідніх ділянок, отриманих в оренду іншими учасниками АТО.

Починали з декількох сортів полуниці і не розумілися на тонкощах жодного, а наразі вирощуємо 10 сортів. Ми щоразу їх аналізуємо та залишаємо найкращі. Таким чином пропонуємо покупцям продукт різного розміру і форми, і різного за смаком. Змінилося також те, що ми продаємо полуницю від травня до вересня. А у міжсезоння — городину з теплиці.

До речі, завдяки негативному досвіду і помилкам ми навчилися закладати можливі ризики. Наприклад, на випадок перенасичення ринку полуницею маємо кілька варіантів, як зібрати та що робити з нею. До прикладу, ягоду можна заморозити, переробити на варення, сік або напої.

За ці роки змінився і наш фокус. Спершу ми фокусувалися на сегменті продажу полуниці населенню, а тепер співпрацюємо з бізнесом — постачаємо ягоди в HoReCa.

Якщо раніше ми навіть не замислювалися про агротуризм, то тепер активно його розвиваємо відповідно до побажань і відгуків наших клієнтів. Багато хто з них подорожував по світу і збирав фрукти та ягоди на плантаціях. Ці люди заохотили нас запустити послугу «Збери собі сам». Тепер у сезон ягоди з 8-ї до 20-ї години кожен бажаючий може приїхати, зібрати, зважити полуницю та купити її.

На цьому ми не будемо зупинятися — у найближчій перспективі плануємо розвиток продажів через мережу Instagram. А от з експортом поки що не поспішаємо. Вважаємо, потрібно більше державної фінансової підтримки підприємців задля закупівлі техніки тощо. Це вплине на собівартість продукції і ми зможемо бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку. Адже, щоб постачати продукцію в іншу країну було вигідно, треба збирати близько 16 тонн на день. Або трохи менше, але її слід зберігати в холодильниках, щоб ягода не втратила зовнішній вигляд.

Сподіваюся, з часом все зміниться, і ми вийдемо з продукцією в інші країни!