Відпустки в Україні: коли та на який термін відпускати працівника

В Україні є п’ять видів відпусток. Три з них роботодавець зобов’язаний надати працівнику за замовчуванням, або за певних обставин. Ще у двох випадках роботодавець має право не відпускати працівника. 

Що це за види та скільки співробітник може перебувати у відпустці згідно них, розберемося спільно з провідним юристом компанії Global Law Олександром Сіроштаном.

Щорічна оплачувана відпустка

На щорічну оплачувану відпустку в Україні мають право всі працівники без виключення, які пропрацювали на підприємстві не менше ніж півроку. Всього за рік вона складає двадцять чотири календарні дні, без урахування неробочих та святкових.

Але вона може бути збільшена за рішенням роботодавця, або у певних випадках це передбачено законом. До других, наприклад, відноситься норма, що кожні два роки відпрацьованого часу на підприємстві збільшують відпустку пропорційно на два дні. Проте, строк такої відпустки не може бути більший, ніж двадцять вісім календарних днів. 

Крім цього, додаткові 10 днів відпустки можуть отримати матері двох і більше дітей, усиновленої дитини, дитини з інвалідністю або матері-одиначки.

«Також є додаткова відпустка за роботу з шкідливими та важкими або особливими умовами праці. Ця норма може продовжити відпустку до 35 днів залежно від умов праці та часу зайнятості працівника. Це тягнеться з Радянського Союзу, коли передбачалися оздоровлення, санаторії, молоко за важку роботу і т.д. Але зараз, фактично, роботодавець може це застосовувати або не застосовувати. Такі питання обговорюються при прийомі на роботу», –зазначає юрист.

Коли працівник може піти у щорічну відпустку

Згідно чинного законодавства, у роботодавця є обов’язок скласти графік планових річних відпусток і затвердити його наказом по підприємству до 5 січня. Тож робітники повинні погоджувати свій графік на наступний рік завчасно. 

Проте, графік відпусток є виключно внутрішнім документом підприємства. Часто на малих підприємствах його навіть не заводять. Або заводять напередодні перевірок. Тож на практиці працівник бере відпустку коли забажає. Достатньо написати заяву. 

«Відпустку роботодавець може надавати як одноразово, так і за бажанням робітника, поділивши на частини. При цьому одна з цих відпусток не може бути менша за чотирнадцять календарних днів. 

Тобто, умовно, в робітника є двадцять чотири календарних вихідних дні. Він чотирнадцять бере одразу, а потім в нього лишається ще десять. Він може взяти два, потім ще три, потім п’ять, або по дню десь розкидати», ‒ каже Олександр Сіроштан.

Зазначимо, що відпустка йде в календарних днях, тобто субота та неділя, які припали на період відпустки, у неї теж враховуються. Але при цьому не враховуються державні неробочі та святкові дні. Наприклад, коли працівник йде у відпустку на двадцять чотири дні 1 березня, він виходить на роботу 26 числа. Оскільки 8 березня було неробочим днем. 

Компенсація відпустки грошима

Роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику зарплату за той час, коли він відпочиває. Але якщо він не відпочиває за своїм бажанням, або за складом якихось обставин, він має право на відпочинок після завершення трудових відносин з роботодавцем. 

При звільненні роботодавець зобов’язаний провести розрахунок у день звільнення і видати трудову книжку. Розрахунок проходить за кількість днів місяця, які відпрацьовані після нарахування останньої заробітної плати або авансу, з урахуванням невикористаної відпустки.

«Скажімо, працівник відпрацював рік, але у відпустку ще не ходив. Тож йому по закону передбачена відпустка у розмірі двадцяти чотирьох календарних днів. В день звільнення він отримує залишок своєї заробітної плати за останній місяць, а також додатково зарплату за 24 дні невикористаної відпустки. Сума нараховується згідно до середніх показників заробітної плати за останній рік. 

Можливості отримати компенсацію за невикористані дні відпустки, не звільняючись з підприємства, у працівника немає», ‒ підкреслює пан Олександр.

Відпустка без збереження зарплати

Закон передбачає, що працівник може піти у додаткову відпустку за власний рахунок. Стандартно вона не повинна тривати більше ніж п’ятнадцять календарних днів протягом календарного року. Щоправда на період карантину цю норму скасували. 

Законодавством передбачається як обов’язкова неоплачувана відпустка, так і за згодою сторін. Роботодавець не має права відмовити у відпустці батькам-одинакам, особам, які мають намір одружитись, людям з особливими фізичними потребами тощо.

Для оформлення відпустки без збереження зарплати працівнику потрібно написати заяву, в якій буде вказано:

• причина щодо надання неоплачуваної відпустки;
• дата початку відпустки;
• тривалість даної відпустки.

Якщо відпустка є обов’язковою, співробітник має супроводити заяву документами, які підкріплюють право співробітника на відпустку. 

Відпустка за власний рахунок в умовах карантину

У зв’язку з карантином, введеним через боротьбу з COVID-19, Верховна Рада України скасувала норму про 15 днів. Таким чином, за словами О. Сіроштана, на час карантину робітники можуть піти у відпустку за власним бажанням на необмежений період. Строк такої відпустки обмежується лише тривалістю карантину. 

Обов’язковість такої відпустки поширюється на ті ж категорії населення, що й зазвичай. І додатково поширюється на батьків чи родичів дітей віком до 14 років, які не можуть відвідувати заклади шкільної чи дошкільної освіти. Вони можуть взяти відпустку за свій рахунок до відкриття закладу навчання. 

Соціальна відпустка

Даний вид відпусток надається одному з батьків у разі народження або усиновлення дитини.

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

Стандартна тривалість цієї відпустки 126 календарних днів ‒ 70 днів до пологів, та 56 днів після. У разі народження двох та більше дітей та у разі ускладнення пологів (про що надається відповідний листок непрацездатності) тривалість відпустки збільшується до 140 календарних днів. 

Дана відпустка є обов’язковою, видається на основі медичного висновку лікаря. Виплата відбувається за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 100% середньої зарплати жінки за наступною процедурою:

• Роботодавець розраховує тривалість та суму відпустки;
• Відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів;
• Заповнює ось таку заяву та подає її до ФТВП за місцем обліку;
• Отримує кошти на рахунок від ФТВП;
• Виплачує працівниці відпускні в найближчий строк, установлений для виплати зарплати.

Зазначимо, підприємство не має права виплачувати допомогу зі своїх коштів, навіть у разі затримки фінансування ФТВП. Оскільки подальше перекидання оплачуваної допомоги із спецрахунку на поточний рахунок може бути розцінене перевіряючими як нецільове використання коштів.

Окрім відпустки у зв’язку з пологами, існує відпустка по догляду за дитиною віком до трьох років. Так звана декретна відпустка. Йти у таку відпустку є правом жінки. За неї підприємство також нічого не виплачує, проте зобов’язане зберегти для жінки робоче місце. В окремих випадках ця відпустка може бути продовжена до досягнення дитиною шести років.

Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини

Її може взяти чоловік або жінка сім’ї яка усиновила дитину з пологового будинку або дитину-сироту. Така відпустка оплачується за схожим сценарієм, що й відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Її тривалість ‒ 56 календарних днів. Якщо ж було усиновлено двоє та більше дітей ‒ 70 днів. 

Творчі та освітні відпустки

Даний вид відпусток вже не є обов’язковим. Роботодавець може як прийняти, так і відхилити заяви стосовно них. 

Право на творчу або освітню відпустку мають робітники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які суміщають роботу та здобуття освіти або наукову працю. Максимальний термін перебування у такій відпустці ‒ 6 місяців. Проте переважно він обмежується 30 днями.

На час таких відпусток за працівником зберігається робоче місце, а у більшості випадків й заробітна плата. Для отримання такої відпустки працівник повинен надати заяву та довідку від навчального закладу.

Юридична практика показує, що даний вид відпусток не часто зустрічається у малому бізнесі. Частіше сторони просто домовляються про відсутність працівника на робочому місці певний час. Але якщо у вас виникла потреба розібратись із цим питанням (на який термін, чи має відпустка оплачуватись), можете зробити це тут. 

Терміни оплачуваних відпусток сумуються

Основною в Україні є щорічна оплачувана відпустка. Вона обов’язкова і не може бути зарахована як частина соціальної або навчальної відпустки. 

Інші види відпусток просто сумуються до неї. Наприклад, якщо співробітник усиновив дитину, а також додатково забажав взяти відпустку за власний рахунок, загальний термін його річної відпустки складе 24 + 56 + 15 = 95 днів. 

Ситуації, що хтось перебуває у відпустці, стаються регулярно. Особливо якщо штат налічує більше десяти осіб. Тож плануйте свою діяльність так, щоб роботу будь-якого працівника тимчасово можна було розподіляти між його колегами. Це корисно завжди, а особливо у випадках тривалої відсутності когось із робітників.